Раніше – нікуди без книжки в руках,
ідей обнадійливих прядив,
а нині вростаєш в роботу комах
і пінний язик водоспадів.
Раніш – суперечки, дискусії, сміх,
де всяк – красномовець і речник,
а нині – уникнути б звірів людських
і їх голосів недоречних.
Застигли дерева, підваживши світ,
підлісок несе малу частку;
свій до абсолюту повільний політ
ведуть вони довго і важко.
Несе вся природа служіння своє
свідомонадійно і гідно.
Ось дощ м’якошерстими лапами б’є,
на хвильку прикинувшись тигром.
Тепер – не до книжки; занедбаний друг
в півтемній кімнаті чекає.
Ти дивишся, наче прозріла, навкруг,
і світ простотою лякає.
Книга може стати предметом розкоші. Вона сприймається не тільки інтелектуально, але й зорово, на дотик, на запах, на звук -- шелест сторінок, і має свою історію, як жива істота.
доладно написали. і тема цікава - повернення до реального світу. зараз можна це писати трохи по-іншому, бо книги замінила віртуальна реальність, але ж у кожного свій досвід.
якийсь подібний настрій у мене виникає, коли читаю надто багато посилань до класиків - той сказав те, а той, ось те. тоді з‘являється крамольна думка: а я сама хіба не маю права думати, що завгодно про що завгодно? невже інтелект людини визначається лише можливістю відтворення чиїхось мудрих думок? а мені хочеться вийти на вулицю, зловити подих вітру, підгледіти копошіння мурашок чи горобців, те, як джміль вгинає синю квітку і сказати: о, мите чудовна, спинися! і байдуже - казав уже хтось так, чи ні
Перепрошую, що втручаюся. Гадаю, справа не у відтворенні думок, а в думках, радше - формулах. Генії та класики бачили все те саме, що бачимо й ми, пересічні та непересічні сучасники. Ми можемо створювати свої формули для того, що бачимо, або користатися формулами класиків, або й тим, й тим, і ще чимось. А ще є люди, які нічим не користаються. Так якось живуть, не формулюють
хм... не знаю, чи вдалося неі пояснити доступно. я не протиставляю враження критично у мисленню, ні. просто вважається, що аналіз у контексті класиків більш повний, крутий. може, й так. але я не хочу вважати, що власний аналіз (на основі свого досвіду) примітивний. так, є люди, які не замислюються над тим, треба їм ось аналізувати, чи ні. не хочу їх ображати - то їхній вибір, їм і так непогано, певне головне, щоб кожен знаходив в житті те, що шукає і був щасливим у тому пошуку