Велике, гаряче. палаюче. Твоє серце. Як глибоко
усе відчуває. Воно єднає землю з небесами і таємницю Божої
Любові у собі ховає, місток у вічність прокладає.
І живеш ти серцем, хоч і керуєшся розумом. По-
чуття твої переповнили серденько і вихлюпнули у цей світ,
світ жорстокий і безсердечний. Тому і затривожилося воно,
як ті почуття зберегти, не змарнувати їх, де сховати.
І це місце є. У чиємусь серденьку воно. Ого-го
які почуття! Які великі серця.
А правда, що любов у цьому світі матеріалізується?
Та вона не від світу цього, від світу, у якому немає ні болі, ні
печалі, а життя безконечне. А, можливо слово "любов" недореч-
не? Це дух, що підкоряє все наше єство. Ця любов нам у дусі
дається. А що правдою зветься? " Я є дорога, правда і життя;
ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене" ( Ів. 14.6).
І немає більшого на світі відчуття, ніж відчувати серцем.
Відчуй серцем.
