Хтось у небі розбив корито -
Ллється сонце в серпневі дні...
Хай би швидше минало літо,
Бо не шкода його мені.
Вже втомилася йти під гірку...
Щось не весело, на думках.
Я на Сході - самотня зірка,
Ти без мене - безкрилий птах.
Сьогодення - неначе кава!..
Гірко серцю - і вдень, і вніч.
Східне літо - ще та забава!..
Я щодня мов стрибаю в піч...
Слава - Господу! Наша відстань -
Тимчасова. Покину Схід
Й прилечу на знайому пристань,
В спільну осінь піде мій слід.
Приголублю - і ти розквітнеш,
Наче в полі червоний мак.
Хоч би осінь була привітна
Й не гірчили дощі на смак.
Хоч би зливи та грім!.. Я знаю
Твого серця палкий мотив...
Так, як серце твоє кохає -
Ще ніхто мене не любив.
Відчуваю тебе й на Сході!
Відчуваю тебе завжди,
Тільки годі, мій милий, годі!..
Стільки збігло дарма води!..
...Хтось у небі розбив корито -
Ллється сонце в серпневі дні,
Тільки байдужі мені квіти,
Не хвилює й пташиний дзвін.
Певне, досить отих розлук нам!
Певне, досить вже тих прощань!
Ми вже вивчили ту науку...
Ні, не терпить любов знущань.
