(Одному із кращих авторів сьогодення!... хоча він і буде заперечувати)
Буває часто: граючись словами
Влучаєш в ціль,
без сліз, без крові
і ніби просто так...
Поета дар бродити між сліпцями,
Щоб істину знайти поміж рядками
Кохання сіль,
щоб чорноброві
відчули вже на смак…
Нестримна сила створена думками!
І попри це – на відстані парсеку
Спиняєш час,
бо запис «демо»
залишить нас в боргу
За холод і за невимовну спеку,
За кожну мрію: і близьку й далеку
Ми ж повсякчас
вперед ідемо
спиняючи жагу,
Бо сильні духом - люблять небезпеку
Забути б страх – незрілості невдачу
Не впасти би,
не збитись з шляху
на пів дороги десь
Спираючись на істину ледачу,
Бо сильні не надіються на вдачу
Це лиш раби
від згадки жаху
запал ховають весь…
Надіюся, твій розпач не побачу!
І у віршах, як сотні, як уперше
Я віднайду:
ранковий смуток,
упевненість свою
Щоби на мить простий аматор-вершник
Здобув удосталь віртуальних звершень
І на ходу,
на заздрість круто,
я вистою в бою…
Хай кожен вірш дається наче вперше!!!
Тарасе, не хвали його, то ледар! Раз в рік написав - і один з кращих? Я Тебе прошу Він вже навіть не пам"ятає шо таке поезія! Вогонь згас, штори опущені, душа пилюкою припадає Він не вартий Твоєї уваги!
Поштовх - або копняка одне розчарування Ти, звичайно, людина з безмежною душею і жест Твій широкий, - так що мені далеко до Тебе, повір! Слободу треба читати і перечитувати. Це має допомогли