«Українська вишиванка»
(Поезії, пісні)
Літературно-мистецький кіш «Ріднокрай»
(Випуск сьомий)
Видавництво «Інтер Парк»Лубни – 2019
(Об’єм – 240 сторінок)
Кожен раз тепер коли братиму в руки альманах «Українська вишиванка» отримуватиму приємність не лише від поезій вміщених в збірці, а ще й від спогадів пов’язаних з теплим спілкуванням з групою її авторів на гостинній Волині.
Цю і минулі зустрічі, як і вихід в світ цього (вже сьомого) і попередніх альманахів ініціювали і здійснили співзасновники літературно-мистецького коша «Ріднокрай» Віталій Назарук, Олександр Печора і Микола Серпень.
Назва збірки – «Українська вишиванка» – визначає і головну тему представлених 240 віршів 73 авторів. Певна кількість поезій стали піснями. До деяких з них в збірці є ноти, а на деякі надано інтернет-посилання і при бажанні ті пісні можна знайти і послухати в Мережі.
Читаючи прозовий твір, нехай навіть фантастичного жанру, так чи інакше бачиш лінійність викладу – початок, середину, сюжетну кульмінацію, кінцівку чи висновок. А от занурюючись в «Українську вишиванку» не відчуваєш руху ні за віссю часу, ні за координатами місця, натомість впадаєш в своєрідний медитативний стан внутрішнього персонального переживання в глибинах поетичного простору.
Тексти одної тематики в збірці споріднені, але не однорідні. Єднає їх українність, патріотичність, національні почуття, наповненість даром одухотворення. Але вони і несхожі між собою композиційно, інтонаційно; різняться ритмом, образами, формою, змістом, психологічною чи емоційною насиченістю.
Для прикладу, наведу лише по одній строфі з віршів декількох авторів.
В Лесі Геник Вишиванка це:
… наче світ увесь на полотні
вмістився тут дрібненькими стібками…
(«Вишиванка» с.31*)
Любов Ігнатова на питання «Що таке вкраїнська вишиванка?» дає багато означень, ось лише кілька з них:
… Це любов безмежна на землі,
Це яскраві сонячні світанки
І весняна пісня журавлів…
Це молитва мовлена без слів.
(«Що таке вкраїнська вишиванка?» с.82)
Микола Серпень переконаний, що Вишиванка окрилює:
Вишиванку надівши на себе,
Кожен з нас ніби крила надів -
Відчуває безкрайність він неба,
Й силу золота спілих хлібів!
(«Вишиванка» с.179)
В Тетяни Мирошниченко Вишиванка викликає радість від патріотичних почуттів і бажання передати її дітям:
Як вдягну осяйну вишиванку –
Променію, радію щоранку!
Це тепло передам доні й сину,
Щоб любили свою Україну.
(«Я – українка» с.116)
В пісні Олександра Печори Вишиванки – це спомини:
Напилися повені береги Сули.
Вишиванки-спомини знову розцвіли.
Ой літа-журавлики, вже спада вода…
Розквітай і радуйся, земле молода.
(«Вишиванки мамині» с.150)
В Віталія Назарука Вишиванка згадується в батьківських напутніх словах:
Носи сорочку-вишиванку,
Їж житній хліб, бо сила в нім.
Вставай щоденно на світанку!
Співай! Душею не німій…
(«Земля в хустинці» с.124)
Героїня вірша Тетяни Горобець вишиванку лаштує для милого:
Вишию для тебе милий вишиванку,
Вкладу туди небо, тихії світанки.
І любов гарячу, що ношу у серці,
Виложу нитками кольори веселки.
(«Вишиванка милому» с.36)
Наталя Данилюк дістає вишиванку зі скрині, як реліквію:
Змахне сорочка крильми-рукавами,
Немов журавка, що смакує вись,
Весняними живими кольорами
Її бабуся вишила колись.
(«Скриня» с.42)
Для Ніни Діденко Вишиванка оберіг і предмет гордості:
Іду я гордо по Парижу
У вишиваночці новій!
(«Вишиванка в Парижі» с.60)
Людмила Лєгостаєва Вишиванкою кидає виклик ворогам:
Одягаючись в вишиванку,
Виклик кидаю ворогам!
Хай ухопить їх лихоманка
І поглине навік тайга!
«Одягаючись в вишиванку» с.97)
Ганна Демиденко бачить в вишиванці не лише веселкові кольори:
У вишиванці – кольори веселки
Й червоний з чорним теж переплелись,
І доля хлібороба невесела,
Й борця за волю, що велась колись.
(«У вишиванці» с.46)
Згорьована мати у вірші Інеси Доленник в труну сину вбитому москалями кладе Вишиванку:
…Вона не зомліла, змінився лише її лик.
Вона лише стала одразу, як хмара осіння.
А потім поклала в труну вишиванку й рушник
І гладила тіло скалічене милого сина.
(«А мати бійцям наказала відкрити труну…» с.66 )
Учасник АТО Юрій Щербик пише:
Болить і вам… я знаю… Встану зранку –
Усім нам сили в Бога попрошу…
Якщо не камуфляж, то вишиванку
Носити маю право… і ношу!
(«На виклик часу» с.234)
Олена Іськова-Миклащук з гіркотою звертається до псевдопатріота:
Вже звично одягаєш вишиванку.
Твій новий імідж: український стрій.
Хіба лиш ти? В нас етнолихоманка:
Священний одяг на душі старій.
(«Псевдопатріоту» с.84)
Світлана Моренець нагадує про емігрантів для яких Вишиванка - це символ єднання:
І не потрібні слова чи зізна́ння,
хто вони родом й зібрались чого,
бо вишиванка - це символ єднання
в світі безмежнім народу мого.
(«Нашого цвіту – по всьому світу» с.120)
Лідія Скрипка запрошує на свято Вишиванки:
Софійки, Петрики, Марічки, Йванки,
У цей врочистий надзвичайний день
Спішіть скорій на свято Вишиванки –
На свято світла, радості й пісень.
(«Вишиваний парад» с.192)
В вірші Галини Литовченко сама природа взялася за вишивку:
Зникла літня заполоч в траві,
Золотим шитвом бравує осінь.
Передзвоном храми вікові
Відізвались в листі стоголоссям.
(«Золоте шитво» с.104)
Вважаю, що тему для збірки «Українська вишиванка» обрано дуже вдало, бо Вишиванка не лише важлива складова нашого національного вбрання, вона ще є емблемою української загальнонародної традиції. Переміщення Вишиванки в художньо-поетичний простір проявляє її з несподіваного боку, відкриває цілий спектр символів і значень, в ній проступають не помічені поза художнім контекстом властивості, ситуації і міркування.
Чудовий вийшов альманах!
Читайте українську поезію!
---------------
Віктор Охріменко
20.07.2019
*– в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
"вишивальщики" і "вишивальщиці" А як серйозно-беручи до рук "Вишиванку", відчуваю, на скільки це особливий доробок...в творах -Ваша душа і світлі очі , і ниточки добра-від серця до серця. Більшість з вас я ніколи не бачила...але, відчуваю це...це твори, які,мов крізь терни до зірок, пройшли крізь нашу державність,нашу історію...та залишили тепло авторського кола. Немов ,родинний вогник...Дай Боже, кожному, ще довгі роки приносити ось таким чином Україну в кожний дім.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дяку, пані Тетяно! Дуже гарно сказали! Підписуюсь під кожним Вашим словом! Натхнення Вам!
Саме читаю цю книжку і дивуюся тому розмаїттю думок та емоцій, що викликав у авторів цей наш багатющий національний символ. Спасибі Вам, пане Вікторе, що пропагуєте красу.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно, дуже вдала вийшла збірка! Всі причетні
- молодці! Дякую дуже, пані Світлана!
Чудова збірка отримала і чудову рецензію, завдяки Вам, Земляче. Радію з того, що українське поетичне слово живе, несе в собі красу й любов до неньки України. Дякую Вам від усіх нас.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний, пані Ганно! Критик з мене ніякий, але відреагувати на гарну збірку дуже хотілося! Радий ближчому знайомству!
Дякую, друже! Ми ще не одну вишиванку утнемо...
Поети-патріоти мають писати про своє!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Віталій Теодосійович! До мене в ФБ люди зверталися, які займаються вишиванням, фото з вишивкою висилали! Не читаючи книжки, радіють, що про вишиванки книжку видано.
"вишивальщики" і "вишивальщиці" 
А як серйозно-беручи до рук "Вишиванку", відчуваю, на скільки це особливий доробок...в творах -Ваша душа і світлі очі , і ниточки добра-від серця до серця. Більшість з вас я ніколи не бачила...але, відчуваю це...це твори, які,мов крізь терни до зірок, пройшли крізь нашу державність,нашу історію...та залишили тепло авторського кола. Немов ,родинний вогник...Дай Боже, кожному, ще довгі роки приносити ось таким чином Україну в кожний дім.
