О земле моя, українська, свята,
Ти геть переорана плугом червоним,
І сум невимовний мене огорта,
Німими чому залишалися дзвони,
Коли скорчувалось коріння оте,
З якого би виросли пагони сильні,
Бо пагін слабкий надто рідко цвіте?
Так зводився рід наш далеких русинів.
О земле, ти бачила хмари орди,
Копит чула дзвін, гул тривожний пожежі,
І плач материнський, і горе родин,
І сина прокляття, що падав із вежі.
Усе ти приймала, як дань від богів,
Не раз умивалася свіжою кров’ю,
Ховала в могилах синів, ворогів,
Себе захищала то валом, то ровом.
О земле моя, знала біль ти розлук,
Що лився з очей материнських сльозою,
До тебе летіли думки серед мук
Того, хто розп’ятий, а був же грозою
Іще донедавна. То вірний твій син
Із духом славетного нашого роду.
Для тебе він волі у Бога просив,
Собі ж вибрав смерть, мов святу нагороду.
О земле моя, знову ти у вогні:
Москва не бажає тебе відпускати,
Героїв ховаєш – найкращих синів,
Вчорашня «сестра» тепер стала їм катом.
Кричать рушники знов на свіжих хрестах,
Оплакує люд чергову домовину,
Скорботою повняться очі й серця,
І дзвін над тобою до вічності лине.
О земле моя, мій невінчаний сум,
Що зріс у душі з глибини предковіччя,
Світанки твої п’ють холодну росу,
А сиві зозулі роки й досі лічать.
О, ні! Не забуде Всевишній про нас,
На всіх вистачає у нього любові,
Час прийде, прозріють і Крим, і Донбас,
Під стяг знов стануть під один із тобою.
11.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дуже актуальнi, правильнi рядки. Дiйсно, зможе наша рiдна земля вистояти у цi важкi хвилини, незважаючi на усi ворожi провокацii.
Тiльки от якось у вас в останньому рядку слово "стануть" - не зовсiм точно передае реальну обстановку. Ну, можна тодi подумати, що до цього Крим i Донбас не були з нею, а от тiльки зараз стануть з нею пiд один стяг. А Крим i Донбас - це ж i е однi зi складових частин украiнськоi землi. Тут краще тодi замiсть слiв "i стануть" вжити - "з'еднавшись":
З'еднавшись пiд стягом одним iз тобою.
Спасибі Ганнусю за такий вірш!!!
Роздрукую і повішу як прапор.
І коли цей вірш запалить вогонь любові до рідноі землі, це і буде нагородою за Ваш талант, за Вашу працю. Низький уклін за Високу Поезію.
Щастя Вам, натхнення,нових віршів.
Чудово!Патріотично.Дасть Бог закінчиться війна!І Україна знову буде єдина! 
