Я стою на порозі Вічності.
Вхід відчинено. Сяє брама.
Сяє світлом Його Величності.
Крок вперед — і скінчиться драма.
Зникне пам’ять всього ворожого.
Не у смерті, не у нірвані —
При поверненні Сина Божого.
Ці хвилини такі чекані...
Небо звичне сувоєм згорнеться,
Невідоме — розкине шати.
Рани всі заживуть, загояться
І не будуть вже заважати.
Сонце стане кольору місяця,
Той малі нагадає зорі,
Бо Творець серед них засвітиться,
В кришталевім відбившись морі.
Підійдіть до порогу Вічності.
Ще хвилина.
Ще крок.
Ще відстань...
Вседержитель чекає вірності,
До небесного кличе міста.
