Посадила мати вишні край городу,
Щоб вони для діточок росли.
Поки підростала гордість її роду,
То для неї втіхою були.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
Поливала мати вишні на світанку -
Шелестіли листям ті в отвіт.
А як спочивала, сидячи на ґанку,
Тішив око білих вишень цвіт.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
Розквітають вишні ранньою весною..
Та кого вже радує їх цвіт?!
Пустка поселилась.. Сумно за тобою..
Лиш шпаки розносять з вишень плід.
Приспів:
Вишні доглядала моя рідна мама
На своїм подвір’ї край села.
Розбрелися діти різними світами,
Їх із дому стежка повела.
Радісно і скорботно.
Комуністи і сучасні бандісти-цвісти знищили село - коріння мови, духовного українського світу, звичаїв. Це удар по генофонду по українській нації. А люди цього не хочуть бачити. Сумно і трагічно.
Оленятко! Вітаю Вас з такою гарною нашою піснею.
Трішечки журливою, але ж такою ніжною, чуттєвою,
гарною-гарною піснею.
Тож щастя Вам, натхнення,здоров"я і нових пісень.
Пісенний текст.
У першій строфі діти і вишеньки - суть одне й те саме, але можливо краще розділити простим способом:
Поки підростала гордість її роду,
То для неї втіхою були.