Ти чого прийшла і вили
Пхаєш прямо чуть не в ніс?
Зайченя гарненьке й миле
На стерні сидить і в ліс
Не втямки йому тікати.
Правда, в лісі хижий лис,
Тільки, де ж малому знати,
Що життя колючий спис.
Не навчила те ще мати.
То ж сидить із переляку,
Лиш притислось до землі,
В животі - зерно до смаку.
Що робити з ним мені?
Та інстинкт додав враз сили
Й пострибало зайченя,
Що не втрапити на вили,
Вже й не видно з-під пенька.
21.07.19
світлина автора: Валентина Ланевич
Эх, люблю про природу. У нас на дачах в этом году два зайчонка жило, один чуть большенький, другой поменьше, но того, что больше наверное лиса поймала, они (лисы) так и кружили около забора, особенно ночью. Не знаю, может и нет. Да и зайчихи иногда прибегали проведать. Но пока фотоаппарат достанешь, их уже и след пропал. Это в том году немного удалось пофотографировать. Они у нас сейчас каждый год живут ))) Не скучно.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У такому товаристві скучно не буває ніколи! Дякую, Сергію!