Моєму рідному Заслучному, де я народився і виріс, присвячую…
Моє село… Де верби понад ставом
Схилилися та миють віти у воді…
На сонці де виблискує хрестами
Стоїть величний Храм у всій своїй красі…
Де в'ються вулички - то вниз, то вгору,
Мов доганяють одна одну навздогін…
Де лине пісня ввись у літню пору,
Де ніби час, здається, сповільнив свій плин…
Де хатинки заквітчані весною,
В усіх садах рясніє вишень білий цвіт…
Де залишаєшся самим собою,
І де, здається, що зійшовся увесь світ…
Де хочеться щораз пройтись босоніж
По травах рясно-росяних вздовж Случ-ріки…
Моє Заслучне… Ти найкраще з-поміж
Усіх світів... Ти в мене в серці назавжди…
Анатолій Розумний
12 липня 2019
