|
Дід мовчить два тижні в тузі,
Розійшлися вірні друзі..
Пусто в нашому селі,
Пару курок, три кролі.
Лиш.., ціпок пустий на дроті,
Ніби зуб один у роті…
Баба, правда - не здає,
Мені жару піддає.
Раніш, глянеш на село,
Навесні – усе цвіло.
Тепер - безліч будяку…
Незнайти і кізяку.
Ні корови, ні телиці..,
Навіть кіз, лиш одиниці.
Розійшлися в прийми дітки,
На «великі заробітки».
Нема клубу і крамниці,
Не знайти в дворі копиці.
Що було – давно закрили…
Та хоть «паєм»* наділили.
Нема того дитсадочку,
Де ходили сина дочки.
Ні млина нема, ні саду,
Вже закрили і сільраду.
А які були теплиці
Коло нашої крамниці?!
Колись мали і овець,
Та тепер, лиш солонець.
У світлиці три ікони.
Моїй бабі на «поклони»
Партбілет, десь на полиці,
Де збираються мокриці.
Десь валялись, нагороди,
Жаль, що вийшли вже із моди..
Лиш в онуків ширше плечі,
Курять, голяться, до речі.
Ждемо рік дітей у гості,
Пів села вже на погості
Підкрути…но каганець,
Та подай мій олівець.
Тай затих дідусь у мить,
Можить знову що болить?...
Треба їхати в "больниці"…
Продавати, знов кролицю.
Там автобус… знову ліки…
Вже б заснути, та навіки…
Діду.? каже баба діду,
Сідай,милий до обіду.
11.07 2019
ID:
841576
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.07.2019 16:54:58
© дата внесення змiн: 11.07.2019 17:00:49
автор: Сідий
Вкажіть причину вашої скарги
|
дуже мило 
