А я собі сиджу посеред літа,
Метелики літають в голові.
Кругом цвітуть такі барвисті квіти,
І коники стрибають у траві!
Гойдає липень небо, мов колиску,
А серпень зорі висипле з ковша.
Я відчуваю - щастя дуже близько!
І спокій випромінює душа!
Тому й сиджу собі посеред літа,
Плету Петрів блакитний батіжок.
Планета квітів мною вже відкрита,
Поміж найкращих в Всесвіті зірок!
Із спілих вишень дорогі коралі,
Сьогодні, мов на свято одягну.
...Сміється літо і прямує далі,
І я його ніяк не здожену.
Браво!!! ...Колись у школах Ірландії обдаровані вчительки молодших класів писали червоною крейдою на дошці вдалий вірш. Він був один. Нескладний і невеликий за форматом. Але такий, який дітлахи вивчали залюбки, читаючи його у перервах цілий тиждень... Більш розлого у нарисі: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
majra відповів на коментар Сумирний, 11.07.2019 - 12:00
Дякую щиро за увагу і за таку високу оцінку! Мені дуже приємно! Гарного Вам літечка!
Сумирний відповів на коментар majra, 11.07.2019 - 14:48
...Колись у школах Ірландії обдаровані вчительки молодших класів писали червоною крейдою на дошці вдалий вірш. Він був один. Нескладний і невеликий за форматом. Але такий, який дітлахи вивчали залюбки, читаючи його у перервах цілий тиждень... Більш розлого у нарисі: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
Гарненько! 
