Шукав…Чекав…Кохав і вірив
У Бога, вічність і любов,
У охоронця з крилом білим
І чашу долі з сухим дном.
У незабутність днів прожитих
І справжність чистих почуттів,
В мазки нанесені на триптих
І в мандри душ поміж світів.
У те, що все ж добро сильніше,
(І знайдуть ліки від недуг),
Що чесних, справжніх в світі більше,
І вірним є наступний крок.
В Різдво, у Пасху, все святкове,
Своєму досвіду, рокам.
В дитинстві вірив в щось в казкове
І щиро вірив всім словам.
Уже не той…Сарказму більше,
Довіра часто на нулі,
Живеться краще - спиться гірше,
Й сумбур частіше у душі.
Стаю прискіпливим до слова,
До дружби, вчинків, почуттів,
Серед колишніх ніби друзів
Повадки бачу ворогів.
Вже й сніг не радує зимою,
Буває спека влітку злить,
І щоб домовитись з собою,
Потрібен час вже, а не мить.
Але живу…Люблю…Чекаю,
Ковтаю з чаші день за днем
І серед звуків ще шукаю,
Емоцій для нових статей.
Нових співзвучних, щирих друзів,
Шматочок щастя для душі…
А потім все це знов складаю
В ніким неспівані пісні.
