Не вмію вірші я гарні писати.
Слова підбирати і риму шукати.
Ця праця тяжка, як будь яка інша.
Смуток на серці, а в середині тиша
Знаходиш себе ти в тайному, вічному,
В ділі для себе, зовсім не звичному.
Пишу вірші я, легкі та прості,
Радіє душа чи в тяжкій самоті.
Збираю думки, обдумую знову.
Згадую останню розлучну розмову...
Можливо могли, щось певне змінити
Можливо потрібно нас зупинити...
Такого ж кохання ми більш не знайдемо.
Чому ми так робимо, чого ми ще ждемо?...
Стала між нами замерзлая прірва.
Прошу, дай руку мені та в клятві Шекспіра,
Ми разом стрибнемо в казкове життя
Без кривд, без обману, без того сміття...
