Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ян Грудек: Тече річка під горбочком - ВІРШ


Ян Грудек: Тече річка під горбочком - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Тече річка під горбочком

Тече річка під горбочком Тече річка під горбочком, Старий тин минає. А на нім стоїть хатинка, Явір підпирає. Чи хатина, чи халупа, І стін вже немає. Стара стріха покосилась, А явір тримає. Виріс явір величезний, Такий, що до дуба. Притулилася калина, А серцю не любо. Чи не любо, що калина, Чи хата старенька. А чи річка під горбочком, Що тече тихенько? А там далі, за горбочком, Хрести похилились. Душі вік охороняти, Мабуть потомились. А дерева, ті на славу. Лісом піднялися. Через шлях - стоїть хатина, Їй явір вклонився. На ослінчику присіла, Бабуся старенька. Вечоріє, тихо стало, Зорі вже ріденькі. Їй не спиться, вік чекає, А сльози немає. Молить бога відпустити, А той не пускає. Молить Бога відпустити, До сім’ї своєї… Чи не чує, чи не бачить. Йому не до неї. А вона сидить щовечір, Ночі все чекає. Все одна. Сім’я чи була? Там відпочиває. Рік сімнадцятий їй було, Як царя убили. І червоні прапори… Маєтки палили. А дітиська. Як раділи. Життя буде нове… І, ніхто уже не каже, «Добрий день, панове!». Всі товариші. До праці, Нове будувати! А нащо же було люди, Старе руйнувати. То не добре. Нині буде, Жити людям краще!.. Не сказали, що прийдеться, Працювати важче. *** «Пройшли роки, покохала Гарного хлопчину. А хлопчина, роботящий, Та другу дівчину. Вже до шлюбу йшла розмова, І люди те знали. Не втерпіла, до знахарки, Дорогу тримала. Чаклувала та недовго І таке казала… Зараз я не спам’ятаю, А хлопця я мала. А навіщо? Коли вкрадеш, То щастя не буде. І за спИною шипіли, На мене всі люди. А, байдуже, молода я, І такий зі мною…. Тільки в небі загриміло, Запахло війною. Було щастя, чи не було, А одна лишилась, Та не довго, скоро вранці, Донька народилась. Щастя в домі, а голОдно, Люди відвернулись… Ніби стихло, сонце вийшло. Хлопці повернулись. Хоч не всі, хто з них безрукий, В кого ніг немає… А від мого ані чутки, І ніхто не знає. І ніхто, хто повернувся, Не каже нічого, Тільки чую за спиною, «Сором за такого…». Залишилась наша хата, На краю села. І обходять хату люди, Стежка заросла… А в тій хаті, ні крупинки, Зернятка немає. Там в куточку, тихо-тихо, Мати помирає. А дитинка, сонця промінь, Грудину шукає. Боже милий, моя доню, Молока немає. Нема що дитяті дати, Бо голодно в хаті. А воно рученьки тягне, Да мене, до мати. Видкриває оченята, І їми благає… Як хто схоче покарати, То дітьми карає. Бо як тягне рученята, Як дивиться в очі… І я кинулась у поле, Не чекала ночі. Колосків, ще не дозрілих, У жменю набрала, І мерщій у хату, люди, Дитя годувала. Хтось побачив. Тої ночі, Від дитя забрали, Посадили в воронок, І під суд віддали. Як благала, як просила, До дитя пустити. А їм байдуже до того, Засідають ситі. Ні не чують, ні, не бачать, Вони того горя, Тільки підписи і ставлять. Позбавлена волі. А там дома, моя мати, З богом розмовляє, А дитиночка, крихітка, Тихо помирає В зимній хаті, у колисці. І нема нікого, За що, защо скажіть люди, На землі такого? То як камінь в серці мати, І душу продати, Щоб за жменю колосків, Людей марнувати… Не прийшов ніхто на поміч, Хоча люди знали. Довго плакала дитина… Хату обминали. Чи боялись, зневажали, А дитя при чому? Як то треба зачерствіти, Боятись при тому. Як то треба зачерствіти, Дитину лишити! І скажіть, то люди добрі, І як то з тим жити! Як то діточок лишати, І звір не залишить, Не подивиться, не моє, Зігріє, залиже. Не віддасть уже нікому, Його вже тварина… Так чому, чому лишила, Дитину людина. Чужих дітей не буває, Є недобрі люди, Ви для чого живете всі, Подумайте люди! Пройшли роки, повернулась, До рідної хати, До халупи, хіба можна Хатою назвати, Що зосталось від хатини, Стін майже не має, Стріха – зорі вночі видно, Рахуй що немає. Відвертаються і люди, Мене не признали, Ті що знали – відвернулись, За ворога мали.» А під вечір, тихо нишком, Бабуся чвалає До халупи, і тихенько Розмову тримає: Розповідь: «Пам’ятаєш мене доню, Сусіда я твоя, Біля ставу за горбочком, Там підкала доля. Я колись, як всі селяни, Тебе проклинала, А з роками, твоє горе І сама пізнала. Як забрали тебе в нОчі, Потім других брали, Не дивились чи повинен, Чи план такий мали. А про себе скажу доню, І мого забрали, Як і ти, ми з чоловіком, Дитиночку мали. Чоловік пішов, та згинув, А твій… повернувся, Тільки тихо, та по ночі, До хати добувся. А в ній лихо, тихо тихо, Дитятко мовчало, Бо з бабусею на небі, З богом розмовляло. І завив він як вовчисько, Добре було чути, Так здавалось, ніби небо Розриває пута. Як там було, я не знаю, Ховав в одиночку, І могилки він насипав, Ось тут, на горбочку.́ Взяв у руки смолоскипа, Айда до контори, Попалив усе що було, Вогнем залив горе. Потім повернув до дому, Отут, біля хати, І зустрів він свою долю, Де дитя, і мати». Пройшли роки, люди видят, Як явір піднявся, А з ним рядом і калина, Цвітом занялася. Тече річка під горбочком, Старий тин минає. А на нім стоїть хатинка, Явір підпирає… Зак. 28.01.2019 р.

ID: 839459
Рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 20.06.2019 16:55:50
© дата внесення змiн: 20.06.2019 16:55:50
автор: Ян Грудек

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (34)
В тому числі авторами сайту (6) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Master-capt, 20.06.2019 - 22:02
З гарним почином Вас. 12 friends hi
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Синонім до слова:  Звичка
Іван Мотрюк: - залежність
Синонім до слова:  Люстерко
Іван Мотрюк: - Самогляд
Синонім до слова:  дерево
Svitlana_Belyakova: - Паросток життя
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екватор
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Svitlana_Belyakova: - підстаркувата
Знайти несловникові синоніми до слова:  Людина середнього віку
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Хліб
Genyk: - Насущний
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Себевид
Синонім до слова:  Туман
Genyk: - Тимчасова ревність...
Синонім до слова:  Люстерко
*SELENA*: - верцадло, свічаддя
Синонім до слова:  звук
Sin el mar: - Мелодія, голос.
Нові твори