Сегодня — май,
а завтра — осень.
Судьба листает
виражи.
Молитвы, рифмы, годы —
оземь.
— Куда навскачь бежим?
О, Жизнь?
Веревки время вьет
с тропинок.
На пристани Любви —
фимиам.
А Рай в ладонях дней —
презыбок…
А Бог навстречу:
«Аз воздам…»
...ми з Вами довго сперечалися, щодо російської мови, геть вражої... а Пушкін не китайською же писав
-
- 2) яким таким трьом ? 1-й - той, що зашарівся і пальчиком крутить, 2-й - той що з квіточкою, 3-й - в кепці - всім 3-м по 30грам коньячку, Ви мовчали - облизуйтеся
- Вам тоді кава
Дякую Вам за прочитання і роздуми
Любов - збірне поняття, як гармонічна субстанція - те що світить нашою душею - любов до всього, включаючи і кохання...
Аз воздам - Суд Божий - за добре і за лукаве, що було зроблено індивідом в цім житії... а що заслужили - те і матимемо...
---------------
Ви такий ранній жаворонок - сонце стрічаєте? - - Вам кава, щоби файніше стрічалось.
швидше я би перефразувала - океаністика, то як наслідок перехресть з яркими особистостями, але в основному штрихи в чернетках.
Вельми приємно, що відчувається....
можливо деякі помилки можна і скорегувати, хотя час втік, а от людей перед якими завинили (десь через гординю чи інші моменти), а ситуації більше не буде --
Все частіше і мене навідують такі думки. Земне життя такеееее коротке, у круговерті справ не помічаєш, як стрімко летять роки...
Гарна Ваша поезія, є над чим замислитися!