Нам сам Господь послав у дар,-
пісні співати...
Вечером, ранком і щодень,-
у кожній хаті...
У кожнім місті і в селі,
пісні ми чуєм...
Відомо всім це і мені,
усі це знаєм...
І у садках, і у полях,-
пісні чудові...
І від них ми у своїй долі,
завжди здорові...
У праці всі ми живемо,-
та все з піснями...
Чи спішимо, а чи йдемо,-
вони із нами...
Шукаєм ми нові пісні,
і їх співаєм...
І пишем їх бува самі,
і не лукавим...
Любимо ми різні пісні,-
все більш вогнисті...
Як на поля й степи дощі,
й роси пречисті...
Дощі і роси для землі,-
це від посухи...
Пісні веселі і дзвінкі,-
від смутку й туги...
Тим хто іде у бій за край,-
пісні для духу...
Щоб звеселить себе і гай,-
співають люди...
І молоді, зрілі й старі,-
співають всюди...
І навіть діточки малі,-
співати будуть...
Нам сам Господь послав у дар,
пісні співати...
І ми сприймаємо цей дар,
у кожній хаті...
І на землі, і на воді,
співайте, люди...
Там, де співаються пісні,
там щастя буде!..
Так воно є, Валентино Григорівно, з піснею легше і веселіше. Гарно Ви написала, бо дійсно, коли поспіваю, то наче помолилася.
А на фото ( за баяністом) не Ви співаєте?