Поч.15 сек.
Простелилась дорога мого життя,
Постелилась крутими віражами.
За поворотом- знову поворот,
А що дальше , то усе у тумані.
Пролягала дорога юності моя,
Стежкою, між квітучими полями.
Біля річки, що тихо води несла
Поміж вересовими берегами.
Та все крутішою дорога стає.
І усе важче по ній ступати,
І по серпанку вгору прямую я,
Щоб на самій вершині уже стати.
За поворотом чекає поворот,
Та шлях долаю я до вершини.
Не маю часу оглянутись назад,
Бо дорогі життя кожні хвилини.
Стелиться дорога моя в гори ,
Вгору іде крутими віражами.
За поворотом знову поворот,
А що там дальше, то у тумані...
Чудово,Володю!
Ой,Ви знаєте,своїми віршами про Карпати надихнули мене написати прозу. Справа в тому,що знаю одну історію, про одного хлопця.Це дійсно було в горах. Написала її,але подам в КП трохи пізніше.Ще треба перевірити правопис,а то клавіатура барахлить...
Успіхів Вам!