я - рудимент твоєї мрії
я - пляма в спогадах твоїх
не спадкоємиця Марії
не послідовниця святих
не праведна, але й не грішна
настільки, щоб палать в вогні
від розпачу буває смішно
та... не радіється мені
я не пишаюся собою
що серце з криці, не хвалюсь
здаюся часто і без бою
а ще... втікаю, бо... боюсь
не надлюдина - жити хочу
а не вмирати повсякчас
і воскресати в ранках, ночах
без тебе. тож... забудь про нас
Художній твір – чудовий! Жінки – створіння з іншої планети, чоловікам не дано їх зрозуміти. На мій погляд, ЛГ висловлюється щиро емоційно і є схильною до вчинків як наречена-втікачка.
дякую, Юрію щодо інших планет погоджуюсь з вами ))) в деяких планет ще супутники бувають. про це, власне, і йдеться. а щоб пояснити все «на хлопський розум», то намалюю ілюстрацію. зустрілися якось Галя з Петром. покохали один одного до безпам‘ятства. стали спільне майбутнє планувати. у Галі - старенький хворий батько на руках, Петра турнули з роботи у фермерському господарстві, бо найняли модного закордонного агронома. от вирішує Петрик поїхати на заробітки до Португалії. пише тепер до Галі закохані смс-ки. вони, ніби, разом, але й ні... роки йдуть, Галя вже й дітей хоче, а Петро ще й половини на дім не заробив. от Галя і поре гарячку від почуттів - то від любові вмирає і воскресає з надією, то впадає у зневіру: «краще б ти, Петре, там і лишався, а я вже тут якось..» от вам і короткий зміст. до речі, Петра додому вірус повернув, тому вони швидко з Галею возз‘єднались і вмерли в один день. від чого - ніхто не знає, бо тестів на коронавірус ще до них в село не купили
Тут відчувається те узагальнююче уявлення про людину, якого з часом або час від часу досягають талановиті поети. Вот человек случанйно добрый, вот человек случайно злой... - ось якими рядками відлунювала Ваша поезія. І це чудово, по-справжньому
смішно тобі від розпачу? то візьми і засмійся,
смійся, ковтаючи сльози і переходь на хрип,
як же замало місця у Божих садів обійсті...
смійся і шморгай носом, кажи, що то просто грип...
смішно тобі від розпачу? То кричи, що щаслива,
назви рудиментом, скажи, що це зовсім не ВІН,
смішно... від реготу, певне, сльози, ото-то - дИва...
а сміх, ніби шпатель, шпатлює розтріслості стін
смішно... судоми зводять скоцюрблі плечі
клекіт із горла схожий скоріш на плач
у голові - думки, як в дворі малеча,
ловлять і луплять в спину із криком: «Квач!»
впіймана і заскочена, втім - незламна
сміх - захисна реакція від оков
сміх продукує впертий гіпоталамус
хоч і розбита - досі жива любов
А хочете анекдот? Хлопець з дівчиною пішли в кіно, на фільм жахів. Вона притислась до нього - Ой, любий, мені так страшно, аж мурахи по шкірі...
Він - Умгу... В мене теж, я вже дві зловив
Ulcus відповів на коментар Квітка)), 27.05.2019 - 10:56
дякую, Квіточко, що завжди відчуваєш мою поезію 🌺🌺🌺