Кольорові згадки, мов забута пісня,
Нагадали серцю про минулі дні.
Як же було добре! І любов колишня
Наче в позолоті радості магніт…
У думках солодких цілу ніч не спиться,
Ніби повернулись квіти у гаї!
Що ж так серцю добре, аж горять зіниці,
Звідки стільки щастя у душі моїй?
Для натхнення квітень – вірогідно, сила,
Тільки у цвітінні голос мій притих.
Тільки це, напевне, не весна зігріла –
А про тебе згадка, це всеціло ти!
23.05.19 р.
Гарний вірш! Дуже світлий і самобутній Добре, коли любов колишня світить в душу кольоровими спогадами та радістю. Бо кожна така тепла згадка - то світла пам'ять нашої душі. Тепла Автору і натхнення на нові звершення
Дякую за розгорнутий відгук в мене от, як і в кожного з нас, виникає думка: а чи можна замінити натхнення чимось іншим? Може, це риторичне питання. Або ще простіше: пробувати писати і в гарні дні, і в погані. Не чекаючи ні музи, ні обурення - нічого. Хто знає
Особисто я мало вірю в натхнення Вважаю, що є бажання, прагнення і боротьба з "завтрами", "потімами", "іншими разами", "настроєм". А все інше - це придумані причини під назвою '"нема натхнення", або "муза зібрала валізу і пішла у відпустку". А на нові звершення натхнення потрібне, - для того, щоб почати.
І тут в нагоді стає правило 2 хвилин (чи 5-ти хвилин, чи 5-ти секунд - варіантів багато!) Головне почати. Або хоч заставити себе почати на якихось там дві хвилинки. Далі - головне не зупинитись
Приємно мати однодумців!