*Дорогій Матусі
Душа, що зіткана із тисячі безсонь,
Зітхань, зізнань і сонячного кола,
Що береже, немов Святий вогонь,
Свою родину і усе довкола,
Душа, яка завжди-завжди зі мною,
І серце, що уміє лиш любити,
І щастя й сльози, і журливу долю
Зуміє чесно навпіл розділити.
І зберегти, і передати пам’ять…
Так просто ніби із долонь в долоні – світло...
І стомленими крилами зігріти
І янголя на плечі посадити
І не чекати вдячності і слави.
Десь усмішка сховалась в павутинці
Тоненьких змощок...усміхнешся – щастя!
...я бережу, немов святе причастя,
Оті хвилинки, що ми наодинці.
І пахощі жасминових веснянців,
І безліч слів, і тисячі мелодій,
І мрій, що загадали і здійсняться,
І вир думок в стрімких життєвих водах.
Душею обійняти...пригорнутись.
І, по-дитячому, тихенько пожалітись...
І разом дню прийдешньому всміхнутись,
Застигнути, і дотиком зігрітись...
#Тетяна_Прозорова
вона в нас одна...і дуже хвора...
