Коли цвіте і пахне вишня у саду,
коли над вишнею хрущі гудуть.
Тоді мій край леліє у красі,
і радується все живе весні.
Рясніють цвітом в Углі всі сади,
на нивах гудять з плугами трактори.
І люди всі,на нивах щось саджають-
та всі віддачі по осені чекають.
На гору вийду і погляну на долину,
сади в цвіту,поля поорані у травах полонини.
І очі радує Углянський,рідний край,
що кольорами виблискує як водограй.
Село моє-де гори,річки й долини,
де сонечко чіпляється за сніжні полонини.
Ти радуєш увесь народ,надприродньою красою,
хоч зимньою,хоч літньою порою.
Я у захваті,від тебе-природо чарівнице,
річками,що беруть початок,що най вище.
І все,це у цьому мальовничім і милім краї,
наче художника - не повторимі,є пейзажі.
А ще я тільки тут-коли сиджу у тиші,
у змозі написать,про край свій вірші,
Бо у душі бурлять-натхнення мого кольори,
яке бере зачаток-від гір,садів і полонинської води.