Із чого почалося людство?
Із акта створення Адама
І Єви, що стала його серця дама,
А потім - їхніх дітей мама?
Чи, може, з одухотворення,
Що надихнуло на натхнення
Творить продовження своє?
А, може, й справді (не дай бог!)
Усе від мавпи почалось?
Коли ж в історії буття
Людське з’явилося життя?
Хто нам сказати точно може? -
Наука наша? Слово Боже?
Чи, може, інопланетяни,
Що мандрували десь світами
І нас лишили на планеті -
Від Сонця по порядку третій?
Питання це - одвічний камінь,
Граніт науки й спотикань, -
Не може вирішить ніхто,
Хоч виникло воно давно.
Так само, як не знають люди,
Що у майбутньому в них буде.
Та нам, здається, важливіше
Замислитись, що головніше,
Адже - тут ніде правди діти -
Ми всі Землі своєї діти.
Для існування у природі
Усих-усіх земних народів
Важливо кожному для себе
Створить самому те, що треба,
І визначитись всім, що - брать,
А що - природі віддавать,
Да так, щоб менше було шкоди
І для суспільства, й для природи.
Всім людям треба усвідомить,
Що шлях в майбутнє кожен творить,
Тому сьогодні вкрай важливо
Нам всім надіяться на диво,
Що шляхом тим, яким ішли,
Ми не дійдемо до біди.
Мені спдобалися Ваші,Павле,міркування. Питань звичайно в нас багато,ми й спотикаємось не раз;
та все ж надіятись на диво,це все ж таки не для нас. Недаремно ж кажуть у народі: На диво надійся, а сам не плошай...
Не знаю,як хто, а я таки трохи вірю у дива.
Павле, мені подобається Ваша поезія, та щоб легше було нам "спілкуватися" повідомляю Вам, що звати мене Валентина Григорівна, а Геометрія - це псевдонім, бо в минулому я - учитель математики,давно вже пенсіонерка...
