|
На суді зібрались палачі
В мундирах, і з палким бажанням крові.
Так, судіть мене судді без пощад,
по вашим принципам,
і по вашим прихотям.
Але не зламати,
не зігнути мене, і те що так сидить у грудях,
це сильніше вас
це міцніше ніж ваші кинжали і рушниці.
Судіть мене як вважаєте,
повісити бажаєте-так вішайте,
бажаєте посадіть за грати ковані,
за стіни забетовані.
Та ні бетон, ані залізом, ні вогнем
не зігнути дух тих демонів та янголів
що так сидять у душі і в серці.
Судіть, чого тянете той час,
видаючи шоу для приматів,
та лише десь з зали чути крик матері.
Ні суддя, мені себе ні капельки не жалко,
ні, в мене адвокат вирішив вийти,
судіть, по вашим листам та договорі,
судіть на смерть,
я не чикатиму пощади,
чи шнур на шию, чи вистріл в груди,
що більше вам до вподоби?
Судіть, та не схилюсь я перед вами,
не стану на коліна, на зігнути прутами,
так чому тянути час говорячи про вирок.
Судіть, судіть мене судді мої
ID:
835299
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.05.2019 11:27:20
© дата внесення змiн: 13.05.2019 22:02:09
автор: Володимир Кос
Вкажіть причину вашої скарги
|
