Дуже стомилась сьогодні удома!
Квартира блищить, неначе вся нОва!
Одяг бруднющий руками попрала,
Їсти зварила, пилюку зібрала!
Вікна відмила і жирну плиту,
Усе поскладала, що зникло в кутку,
Почистила ванну та всі дзеркала,
Санвузол біліший краплин молока!
Та поки прибрала, сама забруднилась,
Побігла у душ і щедро помилась,
Не марно весь день усе відчищала,
Серце раділо, а я заспівала!
Та тільки потоки знову на плитці,
Мокра підлога і нерви на нитці,
Від пару спотіли мої дзеркала,
На крані краплинки, ну що за біда!
Ось дітки із вулиці в хату прийшли,
Пісок до вітальні на мештах внесли,
З роботи вернувся вже мій чоловік,
І речі в кімнаті кудись поволік.
Сіли, поїли і знову все пусто,
Іще раз варити - побільше і густо,
Посуду гори, каструльки, тарілки,
Зникли свобідні у мене хвилинки.
Сто раз "містер Пропер" на відрах зіграла,
Та він не прийшов, у чому тут спрпва?
Здивовано глянув на це чоловік,
У ліжечко вклав і заміряв аж тиск,
Дощик пішов та заляпав всі вікна,
Зла, як пантера, бо хата - помийка,
Завтра із дітками піду гуляти,
Хай буде брудно - мені вже начхати!
Ви так майстерно написали сторінку своєї автобіографії, що кожна жінка (в тому числі і я) впізнала себе! Як себе так мордувати, краще ляжте з мужем спати (він це оцінить краще)!
Мені це знайоме,пройшла вже минуло...Це ж тільки початок,а будуть ще ж внуки,й ще більше роботи,а сил стане менше. Отож не вгавайте й не так поспішайте,сили зберігайте...
Підтримую на сто відсотків.
Справжні чоловіки хату завжди допомагають прибрати. А мій так все вичистить, вимиє, поскладає, що у мене ніколи не вийде. Навіть навпаки, я сідаю і дивуюсь як речі оживають новим життям!! Дякую
мужчини нам допомагають)))))) але і як самі робимо, то таки для всіх ріднесеньких 
дякую
