Ніч покривалом всіх накрила,
Спочинуть всі від справ своїх,
А я лечу кудись на крилах,
Хоч добре знаю, це - мій гріх.
От тільки б з курсу тут не збитись.
Маршрут важкий: моря, ліси.
У чиїсь очі подивитись...
О, Місяць, промінь не згаси.
О, Вітре, знаю: ти - всесильний!
Не дми, прошу, мені в лице.
Не будь в житті багатожильним,
Будь однодумцем, мудрецем.
Холодний дощ вже накрапає,
Повільно ніч іде на спад.
Я долечу, я точно знаю..
Мій шлях освічуй, зорепад...
.
Невже росту, якщо літаю,
Вернулась молодість назад?
Уже прокинулась... і знаю,
Що сон і дійснійсть невпопад
ЧУДОВО,Надійко! Летіти - жити це прекрасно,дорогу пройти не дарма!!!
Ой, так хочеться літати та чомусь, на жаль, бажань не слухаються крила....
Успіхів ВАм,дорогенька!!!