Жорстокості немає меж,
яка приходить виправданням
й руйнує наші сподівання,
лишаючи взамін страждання
і шлях втікання від пожеж,
що серед гніву і печалі
у нашім серці на причалі
розпалює сама ненависть…
А будить все це наша заздрість,
наш егоїзм, егоцентризм
й мавп’ячий космополітизм,
і все, що зверхньо і надмірно
людей приводить неодмінно
в протистояння між собою
й життя наповнює бідою.
і не уникнуть тоді горя
у плаванні житєйським морем,
якщо дозволимо собі
хоч раз піддатись боротьбі
людей з людьми за краще місце.
…Відколи створено ще світ цей,
немає в ньому вороття:
нехай і після каяття -
все залишається таким,
яким його ми сотворим.
Вірна філософія, Павле! Ми, українці, теж не позбавлені тих вад! На жаль! 
