В тунелі кохання теж ідуть дощі,
Бувають грози, зливи, буревії,
Від них рятують ніжності плащі,
І парасольки з віри і надії.
Рятують миті спільної журби,
Коли два серця в обопільній тиші,
І разом зібрані багатства і скарби,
Й колиска, яку дві руки колише.
В коханні двох буває щирий сум,
Образа може заповзти у душу,
Буває не спинити гірких дум,
І хочеться зірвати свіжу ружу.
А ми з тобою у коханні йдем,
Коханням снідаємо, з ним лягаєм спати,
У почуттях своїх не визнаєм дилем
Бо як на світі жити й не кохати?
Життя - це і є любов, а як без неї. Гарно написали. 
