Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
Іван Франко Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
Цілком можливо! Мені довелось 2 чи 3 рази зустрічатись з ровесником: на запрошення профкому виступав у нашому інституті. Тоді він "хрипів" ПРО ТЕ, що у кожного було на умі. Але багато речей було вже в літературах інших народів, у тому числі й українського! Висоцького підняли його одноплеміеники до тієї висоти, про яку він і не мріяв. А ось наших меслителів піднімати було нікому; така ми нація, поліщучко!
Не дивно... хто пробував підніматися вище над... хто ніс українське слово, пісню... або зникали назавжди з кругозору, або під траурний марш ішли в пам'ять..., частіше в небуття...
Були, але досиденти або відсиденти! Таких же як Ваш кумир в Москві не чіпали!.. Зараз інші часи: маємо свободу слова, але не маємо... грошей! А без них ніяк!
Я знаю про існування пісні Висоцькогр з аналогічною назвою, аааале... спочатку було СЛОВО і ідея класика української літератури - "з надмірної любові", чого нема у російського поета... (До речі, мої слова прийшли мені самостійно в процесі "копання городу"...). Так що, пане українцю, ПРОШУ ПАРДОНУ!