Наступна весна без тебе,
без музики твоїх снів.
Ти гордо вiтався з небом,
та втриматись не зумів.
Виходить потрібно згоріти
у полум'ї назавжди,
щоб натовп зміг полюбити
потрібно зазнати біди.
Тепер малодушні сльози
в сумної юрби на очах,
прокльони, крик і погрози,
а небо на твоїх плечах
продовжує тихо тліти,
мов шинку готують богам,
Тебе непотрібно жаліти
нескорений Нотр-Дам.
Ти будеш ще сотні весен,
ти будеш тисячі зим,
мелодію вітром пронесе,
скрипіння невдалих рим.
я з нею до Тебе приходив,
та скоро загляну один,
на твій неприхований подив,
один на безліч стежин.
Мій шлях - не її дорога,
Поті́к - не її течія.
Мій крах - не її перемога,
Хоч пещу її ім'я.
. Багато сонця і весни тобі.
Дякую, що написали його...
Жаль, что наш век Его не уберёг...
