Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Я буду льотчиком / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Я буду льотчиком  / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 14

Пошук


Перевірка розміру




Я буду льотчиком / проза /

Ніна Незламна :: Я буду льотчиком  / проза /
Теплий літній день…. В небо сині ні хмаринки… З садка чути переспів пташок і запах квітучих яблунь… Молоденькі, стрункі дерева росли рядами, аж попід новий двоповерховий будинок, з високим фундаментом і двосхилим ламаним дахом. На другому поверсі будинку, перед вікном, дерев`яна лоджія. До неї з землі тягнулася молода виноградна лоза з блискучим, зеленавим листям. Тут же поруч, ледь досягала лоджію стара дерев`яна драбина. На передостанньому щаблі драбини сиділа худенька дівчинка Оля, вдягнена в жовту футболку і синенькі шорти. В хорошому настрої, весело позирала до сонця, час від часу морщила кирпатого носика, примружувала сині оченята і задоволено лускала соняхові зернята. Прямі сонячні промені, виблискували на золотистому тризубі футболки дівчинки, яка їй дуже пасувала. Біля будинку, майже впритул, лежала купа соломи, це вчора, цілий причеп від трактора, привіз батько для корови. Наказав дітям не барилися, а щоб вже сьогодні всю переносили за будинок, згодом збирався там зробити невеличку скирту. Хоч солома й торішня, але збереглася добре, від неї не тхнуло сирістю і мала доволі світлий вигляд. На соломі, у напівлежачому положенні, закинувши ногу на ногу спостерігала за Олею близнючка Поля. Така ж світленька дівчинка в веснянках, як і Оля, вдягнена в такий же самий одяг. Вона крутила головою, то до сестри, то до високої хвіртки з соснових штахет, на якій сидів сусід Сашко. Хлопчик наполегливо намагався її вкотре розхитати, щоб покататися. Із заздрістю позирав до Олі, мав велике бажання теж залізти на драбину, але боявся висоти. Чому й сам не знав та трусилися ноги, коли ліз по драбині, пройде, три чи то, від сили, п’ять щаблів, втрачав рівновагу. Хоча йому минуло всього вісім років та в нього була мрія - стати льотчиком. Тому й намагався навчитися плигати зараз, хоча б з такої висоти, щоб згодом подолати висоту драбини. Саме хвіртка, на міцних завісах, була йому помічницею. Знов чути гучний скрип хвіртки, Сашко так розхитав її, що злетів з неї, як метелик, присівши на коліна, аж зойкнув, - « Ух !». Цим привернув увагу дівчаток, відразу зрозумів, що вдало приземлився і від радості, піднявши руки догори і підскакуючи закричав, - Ага! Бачили, бачили! Я все рівно стану льотчиком, ось побачите! І ви не смійтеся з мене. Вже трохи спокійніше, розводячи в сторони руки, - А іще, тільки заміж не спішіть, бо обох вас люблю, хай тільки підростемо. Тоді точно буду знати, котра з вас буде мені до душі. Як мій тато каже, на все свій час. Здалося на деревах, аж листя здригалося, коли на все обійстя рознісся голосний сміх дівчаток. Оля, аж закашлялася на драбині, раз по раз хваталася руками за живіт і одночасно махала ногами, - Ой, держіть мене, бо зараз звалюся! Оце учудив! Ну Сашко, тебе треба на телефон записати, щоб згодом побачив себе, послухав свої висловлювання. Це напевно від падіння в тебе такі нерозумні думки, чи що? Поля, ж відразу сіла рівно, коли почула те «Ух! » і з розкритим ротом слухала промову. В очах блискали веселики, рукою прикривала вуста, щоб, від почутого, вгамувати гучний сміх. Дівчатка загалом були дружні, особливо, як дражнились , чи сперечалися за, що - небудь з хлопчиком. Їм минуло дев`ять років, тож Сашко був молодшим всього на рік. Але в нього відчувалася боязкість до всього нового, легко піддавався дівчаткам, намагався догодити. А вони ж, як дві щебетушки, вигадували різні ігри в сімейне життя. По черзі були нареченими у хлопця і гралися ляльками, вважаючи за свої діти. Сашко, тільки підтирав носа, коли керували ним, то принести попити води, чи то відправляли, наче на роботу, бо ж вважався батьком, господарем, який мав забезпечити сім`ю. Він часто приносив суниці, а нині приніс черешні, що привіз батько і ці зернята, якими насолоджувалися дівчатка. Їм це все подобалося, але часом і набридало, адже час йшов, підростали, погляди щодо дитячих ігор змінювалися. А тут, ще й нещодавно батько купив собі і мамі телефон, в дівчаток, аж оченята засяяли, кожна мріяла і собі мати, тільки крутішого. У школі в дітей, в кого «круті» батьки, вже були телефони, але ж не кожна сім`я зможе дозволити собі такі витрати. Та тато їм пообіцяв, якщо влітку не лінуватимуться, будуть допомагати по господарству, то один на двох поки, що купить, а на рік, ще один придбає, як свинку продадуть. Оля швидко злізла з драбини й до Сашка, -Ану, закоти штани, хай побачу…. Коліна цілі чи ні? Хлопчик поправив русявий кучерявий чув, змахнувши рукою назад, примружуючи очі, здивовано до неї, - О! Нічого там немає, не хвилюйся. Я тільки штанами легенько доторкнувся до землі, дивися, навіть не в пилюці. Оля віддала йому пакет із зернами, - Ану стій, потримай, я подивлюся. Зненацька як м`яч відскочив в сторону, - Не чіпай, я не маленький. Ото нема що робити, не керуй мною. Вона повернулася до драбини, поставила праву ногу на першу шаблю, - Ну, як ти хочеш доказати, що не маленький, то спробуй залізти на драбину. Поля довго, мовчки спостерігала за подіями, а потім, вилізла з соломи, направилася до старої, з дубових, товстих дошок, криниці, - Не дурійте, я зараз прийду, хочу води холодної…. Оля відразу до Сашка, - Ну що полізеш? Він, кліпаючи темними оченятами, у знак згоди, кивнув головою, - Тоді почекаємо, хай прийде, оцінить твої здібності, - продовжила дівчинка. Не пройшло й хвилини, як почули крик, їх звала Поля, - Гайда сюди! Йдіть сюди! Дівчина стояла неподалік від криниці, махала руками. За мить, діти були біля неї. Полінка вказівним пальцем правої руки торкалася вуст на знак мовчання, очі світилися від радості. Підкрадаючись до криниці, прошепотіла, -Тихо! Подивіться, що тут є, тільки не злякайте! Стара, на вид чорна криниця, була на пів закрита товстою дубовою кришкою. Біля неї на лавці стояло пусте відро з ланцюгом, який був замотаний на барабан. Поля з хвилюванням зашепотіла, - Я відсунула кришку, ледь не оніміла від здивування, вона там плаває, подивіться. Оля була трохи вища за Сашка, за спиною обома руками взяла його за плечі, - Не поспішай, не нахиляйся дуже, щоб не впав часом. І відразу до Полі, - Що за паніка? Що там, хтось, щось вкинув? -Та, яке там, краще подивіться, яка краса там плаває, відповіла дівчинка. Вони втрьох нахилилися в криницю. Поверх води, по самому краю стінок виднілися частинки моху і плавало кілька тоненьких травинок, а під ними, на воді трималася джерелянка. Вона час від часу двигала лапками, наче хизувалася своїми червоно - помаранчевими плямами і знову на якісь миті завмирала. Діти, кліпаючи очима, дивилися один на одного, посміхалися. Ніхто не наважився злякати це маленьке, боже сотворіння. Оля, відійшла в сторону і тихо сказала, - Де б ми побачили таку красу? По телевізору зовсім не те, правда? Поля потягнула Сашка за руку і тихо, майже на вухо, - Не чіпаймо, хай поплаває ! Вода є вдома, там нап`юся. Хай плаває, нащо лякати, вона така маленька. Цікаво, десь же ховається коли воду набираємо, а зараз шкода, їй заважати, нехай відчуває свободу. Діти попрямували до будинку. Сашко, почухуючи рукою голову, позирав на Полю, - А ти злякалася, так? Я декілька раз бачив здорових жаб, як на ставок з татом їздив, під »Дубки», це дитячий оздоровчий табір. Там класно! Ми до бабусі їздили, вона там повариха, їсти готує. Обіцяла, на наступне літо, візьме для мене путівку туди. Говорила, щоб трохи мене треба відгодувати, бо їй здається, що я худий і малий. Оля, посміхаючись, хитнула головою, - Ну, ти, як той магнітофон завівся, от говірливий! Ти краще скажи, на драбину лізеш, чи передумав? Полінка шмигнула в хату напитися води. А Оля присіла на старий дерев`яний диван, із вирізьбленою спинкою, що стояв неподалік, під молодою грушкою. Сашко, обійшов навкруг дивану, запитав, - Оце хотів запитати, де ви взяли такий дивний диван? Весь дерев`яний, я такого навіть по телевізору не бачив. Оля, рукою взялася за спинку, - Це бабусин мотлох, тато привіз недавно, говорить пам`ять буде. Вона ж два роки назад померла, добра бабця була, все нас цукерками пригощала. З хати, як біс із табакерки, вискочила Поля, розмахуючи руками, швидко вилізла на солому, - Так, зараз кілька хвилин полежу, потішуся і будемо носити цю солому, а то й день пройде, що скажемо татові. Олю з Сашком підійшли до драбини. Дівчинка запитала, - То, що слабак, ні? Лізеш? Чи передумав бути льотчиком? Хлопець топтався на місці, - Ні, де ти бачила, ми чоловіки ніколи не відступаємо, он мій дядько з Полтави вчиться в цьому…Чекай нагадаю… А, в Кременчуці, в льотному училищі, хвалився, вже літав на вертольоті. І форма, ну одяг, в нього класний, ви б бачили. То я лізу першим, а ти Олю мене страхуй, добре? Вона кивнула головою. Сашко кілька раз поглядом озирнув все довкола, почав ставати на шаблі однією ногою, - Так один, два… Відразу його руки торкнулася Оля, - Е ні ! Стоп! Я все зрозуміла, чого ти рівновагу втрачаєш і чого тіпає тобою, не рахуй свої кроки і не дивись донизу, а тільки вперед, зрозумів? Хлопець кивнув головою, примружив очі, рухався далі, боявся, що не подолає висоту. Хоча й не помітив, як вже був на передостанній шаблі. Поля, лежачи на соломі спостерігала за хлопцем, помітивши, що майже досяг лоджії, вигукнула, - Ну молодець! Він раптово здригнувся, відпустив руками драбину, почав хилися в сторону. За мить Оля схватила його за футболку і вони відразу очутилися внизу на соломі, поруч з Полінкою. Сашко, не вагався, зірвався на ноги, став обтрушувати з себе солому. Він розчервонівся, в його очах грали бісики, - Ага, то я досяг висоти, досяг! Зумів! Значить буду льотчиком, буду! Линув сміх на все подвір`я… Дівчатка підморгували одна одній. Вони і не помітили, як відкрилася хвіртка, зайшла мама Сашка. Вона не бачила, що сталося, лише почула останні слова сина і сміх дівчаток. Жінка привітно посміхнулася, - Так мій льотчик – вертольотчик, гайда додому, обідати пора! Дівчатка переглянулися, всі троє поспіхом вилазили з соломи… Хлопчик махнув рукою, - Мені треба, ще два завдання з математики зробити, тоді прийду, продовжимо тренування. Бувайте! Дві веснянкуваті дівчинки, одночасно махнули рукою, - Бувай льотчик – вертольотчик! Мило посміхнулися вслід і відразу взялися розстеляти ряднину, якою мали носити солому... О6. 07. 2018р

ID: 831417
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.04.2019 13:16:14
© дата внесення змiн: 02.04.2019 13:26:16
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 18 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Тетяна Горобець (MERSEDES), Лилея, Капелька
Прочитаний усіма відвідувачами (108)
В тому числі авторами сайту (26) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Ірин Ка, 30.04.2019 - 15:48
Цікаво і живо написано. Яскраві карти виринають в уяві під час читання! 12 12 12 16 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! ХРИСТОС ВОСКРЕС!Божого благословіння Вам і смачної паски! give_rose give_rose give_rose 22 22 21
 
Вячеслав Рындин, 16.04.2019 - 13:07
give_rose 22 22 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Вячеслав Рындин, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
Як завжди,цікаво. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Олійник, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Lana P., 06.04.2019 - 01:49
захоплююче цікаво ( особливо про джерелянку ) і миловидно flowers 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Рада Вам! Дуже дякую! give_rose 22 22 21
 
Квітка)), 05.04.2019 - 11:38
цікаво пишите 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Квітка)), 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose give_rose give_rose friends
 
Ганна Верес, 02.04.2019 - 23:07
Як завжди, класно написано! 12 12 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ганна Верес, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Аню! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Дуже цікава розповідь Ніночко! 12 12 Люблю вашу прозу! 16 16 Бажаю вам і надалі радувати нас своїми шедеврами! give_rose flo26 icon_flower flo23 flo11 flo23 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose give_rose give_rose 22 22 22
 
Капелька, 02.04.2019 - 20:05
12 Приємно читати таку чудову прозу про добре, радісне дитинство! Дякую за отримане задоволення від прочитання цікавої розповіді! 16 16 21 flo36 flo17
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Міла Перлина, 02.04.2019 - 20:03
12 12 глибоке знання дитячої психології give_rose, а також чудово розкрили внутрішній стан героїв, їх переживання 39 39 Успіхів та натхнення!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Міла Перлина, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Гарна розповідь, Ніно! 12 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Лилея, 02.04.2019 - 17:19
12 12 Ниночка, очень интересный рассказ о детстве, о мечтах...
Большущее спасибо!!!
16 16 39 39 39 crazy_pilot flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар Лилея, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо! give_rose 21 22 22
 
НАДЕЖДА М., 02.04.2019 - 16:40
12 12 16 16 Гарно, Ніно, про безтурботне дитинство, яке чомусь швидко минає... wink Дякую за гарний твір... sty101 tender 021 sp shr flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
smile 12 16 Дуже гарно Ніно flo19
 
Ніна Незламна відповів на коментар Мартинюк Надвірнянський, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
dashavsky, 02.04.2019 - 16:05
12 16 22 21 22 give_rose friends 42 39 43
 
Ніна Незламна відповів на коментар dashavsky, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 21 22 22
 
Катерина Собова, 02.04.2019 - 15:24
12 12 12 Так майстерно описане дитинство! Браво, Ніночко!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Катерина Собова, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую !!! give_rose give_rose give_rose 22 22 22 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Нові твори