Давай відверто поговорим про любов,
Всепоглинаючу і руйнівну, немов цунамі,
Таку, що змушує кипіти нашу кров,
Яку не втримають ні рамки, ані рами.
Тендітну й ніжну, наче первоцвіт,
Й таку ж всепереборну і сміливу,
Безмежну й безкінечну, як і світ,
Й живильну, наче в літню спеку злива.
Тремтливу й полохливу, як пташа,
І впевнену, як те, що завтра зійде сонце,
І нерозгадану, як і твоя душа,
Й малу, немов синиця у долонці.
І щиру, як дитячий сміх чи плач,
Джерельночисту, мов вода з криниці.
Моя любов така… Чи ти не бач?
А ти такою можеш похвалиться?
