Діти Неба та Землі,
Ізгої-сучасники,
Сюди прийшли,
А нас не звали.
Але ми хочемо,
Щоб нас узнали
І помогли,
Або ми допоможемо
Самі.
Не змінились ми,
Як Дон Кіхот і Санчо Панса
З їх ішаком і Росінантом.
З вітряками у бій йдемо,
Не боїмось безодні будь-якої.
Де наші крила?
Де зоря після страшної ночі?!
Коли собі ми щастя принесемо?!
Ми не маємо дома зовсім,
Хоча ми маємо право на нього.
Різні: заможні й бідні,
Веселі, шкідливі, необхідні.
Палац є у того, а у іншого - нічого.
Візок є у одного, а у щасливчика - авто.
Практичні та меркантильні
Хочуть, щоб ми забрались геть.
А треба всім трудитись, культуру підіймати,
Здоров'я зміцнювати, науку розвивати,
Коротше, бути людьми хорошими, пригожими,
Один одного поважати.
В безкраїй школі життя
Навчимося умінню
Фахівцями бути,
Друзями, Учителями,
Учнями вічними.
Тоді нам повезе,
Переконаймось самі.
Земляни!
Пані та панове!
Друзі!
Дерзаймо з нами!
Єднаймось,
Браття й сестри!
Діти Землі!
І нехай нам щастить!
