|
Минає день...цілує плечі...
Повітря свіжістю п'янить,
Неначе кіт, скрутився вечір,
І у нічних обіймах спить.
Під ліхтарем чекала потяг,
Цигарка тліла на землі,
Ховався вітер в теплий одяг,
Години танули в імлі...
Мрійливо смикала намисто
Під шурхотіння юних крон,
А у очах вщухало місто,
Яке занурювалось в сон...
Чекала потяг на пероні,
Гадала, щастя привезе,
А час ішов, сивіли скроні,
Кришились дні, немов бізе.
Ковтала каву на вокзалі,
Яка гірчила, мов полин,
Жувала булочку з печалі,
Під звуки дощових краплин.
Вона чекала щастя миті,
А навкруги - пустий перон,
Лишала на стіні графіті,
Самотніх спогадів вагон.
А щастя зустрічі чекало,
Сопіло в світлі ліхтаря,
На сонці фарбами блищало,
Неначе глечик гончаря.
Воно усюди, навіть в каві,
Яка гірчила полином,
Воно у зорях, у заграві,
У чорнобривцях під вікном.
Минає день...цілує плечі...
Повітря свіжістю п'янить,
Неначе кіт, скрутився вечір,
І у нічних обіймах спить.
А на перон спускався іній,
Години танули в імлі...
Під ліхтарем стоять дві тіні,
Цигарки тліють на землі...
***
ID:
830087
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.03.2019 11:03:49
© дата внесення змiн: 23.03.2019 11:09:17
автор: Sukhovilova
Вкажіть причину вашої скарги
|
Талановито!Душевна краса! 
