Про героїв вірші́ пишуть ще з давнини,
Компонують легенди і повісті,
Та, відомо, герої цієї війни –
Лиш заручники власної совісті!
А піти на війну просто – дурнів нема,
І у нас багатьом чорт чи Бог – все одно!
Хтось пійшов воювати, і ти, зокрема,
Устояти не зміг, бо тобі це дано!
І до речі, не вибрати інше ніяк –
Не доступні можливості повністю.
Я простий Український вояк!
Я заручник у власної совісті!
Хоч і тішаться інколи з нас вороги,
В нас, жаль, теж є майстри злої мовності,
Ми ж, не кинем позицій своїх навкруги –
Ми заручники власної совісті!
У країні байдужих – хоч греблю гати,
Хто не знає стида в пустословності!
Не змогла в їхні душі війна увійти –
Не пустили заручники совісті!
І нема ні медалей на них і ні звань,
Терплять злобу, образи і горісті...
Діти краю великого тут – без вагань,
Українці! Заручники совісті!
Оригінал.
О героях слагают стихи,
Сочиняют легенды и повести,
Но, обычно, герои войны -
Лишь заложники собственной совести!
Воевать просто нет дураков,
Многим все равно, черт или бог!
А ты просто честно служил,
И стоять в стороне не смог!
Да и выбора нет нам сейчас!
Не доступны другие возможности!
Я - простой украинский солдат!
Я - заложник собственной совести!
Хоть смеётся над нами враг,
Жаль, и дома есть те, кто злословит,
Мы не будем позиций бросать:
Мы - заложники собственной совести.
Безразличных в стране - просто тьма!
И не стыдно им пустословить!
Не добралась до них война -
Не пустили заложники совести!
Нет медалей и званий на них,
Терпят злобу, обиду и горести...
Это - дети великой страны,
Украинцы, заложники совести!
Автор Олег Фёдоров
