Брали пошту, міліцію, банки,–
Нанесли у Донбас розрухи!
...Українські спинилися танки,
На путі бо лягли старухи.
Судить най мене хтось з ідіотів
За бунтарський та вільний дух...
Скільки ж вмерло в боях патріотів
Із-за цих геть без мізку старух?!
Лиш боюся, щоб зору і слуху
Жар обурення не повбивав,
Бо усяку сліпеньку старуху,
Сміючись ляльковод направляв.
Чи нас знову несе колесниця
У страшний одностайний рух,
Де старі в нім "новісінькі" лиця,
Виставляють вперед старух!
Розправляють плакати і плечі,
Свій ховаючи вдало слід.
Люд ведуть, наче він з порожнечі,
Бюлетені купують за хліб.
І країну знов тащать назад –
З мімікрією діють спільно.
...І якщо вороги не сидять,
Отже це все комусь потрібно!?
Наче рій тих докучливих мух,
Що кусають у всяку погоду...
Завше знайдеться сотня старух,
Доки зверху в нас є ляльководи.
Оригінал.
Брали почту, милицию, банки,
Заражая Донбасс разрухой!
...Не пустив украинские танки,
На дорогу легла старуха.
Пусть меня осуждает кто-то
За бунтарский и вольный дух...
Сколько пало в огне патриотов
Из-за этих безмозглых старух!
Но боюсь, только б зренья и слуха
Не убил возмущенья накал.
Ведь за каждой слепою старухой
Кукловод, ухмыляясь, стоял.
Вот опять нас несет колесница
В этот страшный зловещий круг –
Снова старые «новые» лица
Выставляют вперед старух.
Расправляют плакаты и плечи,
Не бросая на землю тень.
И ведут за собою доверчивых,
Покупая за грош бюллетень.
И страну снова тащат назад,
Мимикрируя в толпах дружно.
...Если наши враги не сидят,
Значит, это кому-то нужно!?
Словно рой надоедливых мух,
Что кусают в любую погоду...
И всегда выйдет сотня старух,
Пока власти нужны кукловоды.
Автор Нина Малахова
