Зімкнулись губи, стиснута душа…
Говорять в мить таку лиш очі
Ледь чутно літня жінка в храм ввійшла…
А з нею страх від снів пророчих.
В німотній тиші серце стугонить
На волю вирватися хоче…
- Скажи, о Боже, як війну спинить?...
з сльозами на очах, шепоче…
Стікає струмінь воску із свічі,
Сльоза у борозні обличчя…
За сина мати молиться, йдучи
що крок, то до ікон поближче
Мов бита чайка, руки до небес...
- Йому ж ще жити і любити...
Прошу,... щоб лід в ворожих душах скрес,
бо ж Бог і люд будуть судити...
Почуй, Всевишній, матерів слова!
В серцях їх болю на століття.
Надія й віра в молитвах жива
За мир і землю у суцвіттях.
Щиро дякую, Світланочко за відгук! Радо зустрічаю Вас у гостях. Хотілося б щоб цей біль відчули ті, хто є його винуватцем, то напевно, і сліз було б менше у світі.
Хвилюючі слова, як біль жінок усього світу
За життя і долю страждущих дітей
І просьба кари вбивцям з "нового завіту"...
Хай буде вічно мир і спокій для людей!..
Окрилена творчим натхненням, дякуючи Вашим словам, Амадею. Щира вдячність Вам за них і за розуміння. Не могла не написати вірш, побачивши цю жінку і відчувши біль її душі. СПАСИБІ!