Проходять дні так зовсім непомітно
І плавно перетворюються у роки.
На завтра дивлюсь я так непривітно,
Але прощаюся із вчора назавжди.
Широким кроком йду я у майбутнє,
Та все частіше оглядаюся назад.
Де ті часи, дитинство безтурботне,
Коли я тільки починав цей променад?
Візьму старий альбом я і відкрию,
Дитячі фотографії свої знайду,
На них усіх погляну із журбою,
Одну, щоб роздивитись, ближче піднесу.
Русявий хлопчик дивиться на мене,
Такий малий, а очі мов вогнем горять.
Для нього ще все в світі незбагненне,
Попереду очікує ціле життя.
І він не знав ще, чого варті люди,
В кишені ще не було пачки сигарет,
Та вже тоді складав слова докупи,
Не знав, що в ньому прокидається поет.
Але роки так швидко пролетіли,
Дорослим став, куди мене це привело?
Кумири із дитинства постаріли,
Погасли, наче їх ніколи й не було.
А з ними того чуда вже не стало,
Тоді й повітря було зовсім не таке -
В дитинстві ще так шоколадом пахло,
А зараз тільки алкоголем віддає.
14.03.19
