Вечеря...свічечки горять,
На двОрі знов весна,
Хрущі під зорями гудять,
Це завжди дивина,
Духмяні ночі запашні,
Ми мріємо в обіймах,
У мене думи є чудні,
От зараз ми на сіні...
Хатинка біленька у нас,
Минуле це сторіччя,
Назад пірнули ми у час,
Здивоване обличчя,
Та все ж цікаво, що було б,
Якби були сімєю,
Коли нічого не було,
Лиш я була твоєю.
У нас великий чудний сад,
Де квітнуть абрикоси,
І тин, де глечики стирчать,
Літають там і оси,
Напевне мали б баранців,
І з шерсті одяг ткали,
І було б чути десь корів,
Коли додому гнали,
А я була би гончарем,
Із глини щось творила,
А ти управний із конем,
Неначе маєш крила,
Повагу мав би у селі,
Був нашим отаманом,
І рано-вранці на зорі,
Проходився б лиманом.
А дітки купкою біжать,
Коли ішов би з посту,
І свічки тихо мерехтять,
По часу на пів шосту,
За день стомились ми удвох,
Мене береш на руки,
На зламі часу і епох,
Цілуєш ніжно губи....
