торкнувся бог вустами кам’яними
її тремтячих з остраху повік_
застигла мить сакрального інтиму_
пульсуючий на тлі зворотній лік…
раба безсоння_ очі на долонях_
дзеркального порталу каламуть_
за вікнами, в розламах міжсезоння,
повільно траєкторії прядуть>
>її теперішні, майбутні та колишні
голодні звірі_ ласі до тепла_
до хмар зірвався крук з сухої вишні,
так поглядом коротким обпекла …
…між пеклом дня та неминучим ночі
бринить остання, золота струна_
голодне ложе жде, як жде труна,
і тінь від щастя іклами скрегоче...