Помаду – на серце, парфуми – на душу…
Обламуєш крила, та втриматись мушу..
Я – привид кохання у світлі софітів.
Холодним є сонце в твоєму зеніті.
Я – пам’яті листя, зім’ята сторінка,
Епічної долі летка я хвилинка…
Я - мрія в півсили, я - поклик в півкрику,
Бо ж струни ладнаю на зламану скрипку...
Цілуєш повіки… Ти - сон опівночі
Жіночий, наївний, печально-пророчий…
А небо скляніє далеке, байдуже,
Бо дивиться вгору з брудної калюжі…
«Простити ?.. Прощатись ?…», - слова як лабети,
Мов клапті пожовклої з часу газети,
Неправду оправдую, злічую фрази,
Щоб біль притупити гіркої образи…
Вином полиновим в мені твоя зрада
І зяє на серці розтерта помада…
Це мене щиро тішить, що Вам до душі
Адже оті вірші, вони, як рідні дітки перед входом до церкви.. стоїш, пригладжуєш чубчики.. поправляєш бантики і комірці.. ти їх любиш усілякими.. вони тобі завжди гарні.. і коли замурзані, і коли вар'ятні.. вони - твоє життя. Ти посміхаєшся, коли на них дивишся. І хочеться, щоб усім навколо було так само приємно поглянути, поспілкуватися з ними.. бо душа в них вкладена. І весь досвід життя їм переданий )
А поезія така глибока, така образна, така соковита! Такаааааа!
Гарного Вам вечора! Пам'ятаю, що любите чай ...тож пригощайтеся
Марічка :) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хах )) Вдячно підморгнула 😉
І за теплий чайочок, і за теплі слова !Вітально, припідняла чашку ☕
Рада Вашому візиту !..💐💐💐
А давайте і справді почаюємо 😀
В мене, ось і чоколяда є 🍫🍫🍫 )))
Надіюсь, що і у Вас, нині,
хороший вечір 💕🌠🌛🌌🎶
це дуже образно і проникливо. відчувається справжність і глибина почуттів.
Марічка :) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш написаний, після реальної зради... Проте, історія не моя... Історія подруги... Та болить, не менше...
Зрада - це низько... Особливо, коли є дітки...
Дивує, що по ту сторону "барикади", теж була жінка з дітьми.
Чим керувався чоловік, це одне питання.
А от, про те, чим керувалася та, інша,
навіть і задуматися страшно.
Дякую Вам, за глибоке прочитання !
я б вам сказала, та проте тут не можна. такі люди ніколи не отримають щастя стоячи на роздоріжжі і втрачаючи своє. і не можу сказати що мені їх шкода. є певні межі які не переходять, бо за все треба платити.
Марічка :) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так... За все.. рано,
чи пізно.. треба платити !
тільки ціна буває надто високою !
Мені жаль, тільки з тієї причини,
про яку, мимоволі, починаю задумуватись:
"що ж такого, раніше
мусило статися у тієї жінки,
щоб воно змусило перейти ту межу ?.."
Образно! Я – привид кохання у світлі софітів. Гарно!
Марічка :) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Образи - наше все
Жартую ))
Дякую Вам, що завітали і прочитали !
Приємно, бачити нові імена )
Я тут недавно, мало кого знаю ..😀
Тому, щиро рада знайомству !