Я люблю в тобі все: і відоме мені, і таємне...
Все, що знаю про тебе й не знаю - твоє, невід'ємне.
Не шукаю в тобі тільки свята, минаючи будні.
Все одно залишаєшся - сяйвом мені, серед люду...
Залишайся таким. Залишайся - і в зиму, і в осінь.
Огортай моє тіло теплом, Забавляйся волоссям...
Це така насолода - гарячі твої поцілунки,
Щоб лягали на тілі приємним легким візерунком...
Візерунком, який не зуміє створити художник.
Є краса, у яку тільки тіло пірнути спроможне!..
Бо в коханні присутня й інакша краса - таємнича...
Тільки душі закохані знають красу цю в обличчя...
Це обличчя часом - ніби спалах в очах блискавиці!
А, буває - зорею, яка мерехтить у криниці...
І струмочком бурхливим, який народився весною,
Де кожнісінька крапля дзвенить і зове за собою...
Розчиняюсь в тобі... І куди б течія не занесла,
В ці хвилини мені не потрібні ні човен, ні весла,
Бо люблю в тобі все: і відоме мені, і таємне...
Бо усе, що в тобі - це моє! Це моє - невід'ємне.
