Надихатись весною до сп'яніння,
Напитися дощами до безтями,
Врости у тебе серцем і корінням,
Засолов'їтись світлими гаями
Так хочеться, що відчуваю небо
В своїй душі безмежно-веселкове.
А знаєш, я всміхаюся до тебе,
Мугичу щось наївно- сопілкове...
І говорю з тобою без упину
Про все на світі... навіть трохи більше...
Я б простелила хмарку, мов перину,
Лягли б з тобою і читали вірші,
Дивилися б у пролісковий вечір,
І лоскотали б вітрові за вухом,
А ти б тихенько обійняв за плечі
Мене, ту жінку, що уважно слухав...
І в ніч ввійшли б, як у святе причастя,
І спрагу гамували б аж до ранку...
Напевно, це і є жіноче щастя —
Чиєюсь бути... бути до останку....
А вечір такий пролісковий, неначе останній,
І вітер підставив вуха... але ти заходиш в хату,
Тихенько клацнув замок, зачиняються ставні...
І все - ми мовчки заздримо Гнату
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А Гнат телевізор врубає на повну - «боліє».
Футбол - то найкраща йому камасутра навіки!
Той Гнат - то стара і прогіркла від часу олія,
А хочеться «кров з молоком». І шампанського ріки.
Дантес відповів на коментар Дантес, 04.03.2019 - 13:55
Я теж за такий карнавал, щоб об стелю корок,
Щоб тут і тепер, чого тільки серце просить.
І хай хтось збоку бурчить, що вже сиплеться порох -
Той порох такий сухий, що лиш іскри досить
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І знайдеться та іскра, що порох запалить Дантесу!
Бо яка б не була сивина - біс в ребро завжди скочити рад.
Ось підстрелить Амурчик якусь молоду поетесу,
І почнеться на сайті закоханих віршів парад!
Дантес відповів на коментар Дантес, 06.03.2019 - 07:55
Амуру відповідь одна:
Дивись, Амур - іде весна,
Метелик липне до вікна.
Летять зозулі.
Давай, Амур, сердечний друг,
Закинь на антресоль свій лук,
Впрягай мерщій Пегаса в плуг -
Саджай цибулю!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навіщо мучити коня?
Нехай скотина покуня!
А лук і стріли – то не цяця,
У господарстві знадобляться!
Якщо стрілою дірку бить,
То можна тиканку садить,
Якщо ж по грядці волочити –
То і картоплю посадити.
Ото наука нам така:
Страшне перо не в гусака!