Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Відлягло, попустило і скресло - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлая (Світлана Пирогова), 21.02.2019 - 18:54
"Запалає й зволожена квітка,Так єднанням творять чудеса. " Влучно сказано, Валечко! Гарна поезія. Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моє тобі щире дякую, Світланко!
Володимир Кепич, 21.02.2019 - 18:32
відчувати запалено зволоженужіночу квітку при єднанні це апофеоз відчуттів та почуттів Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Де любов обидвох, там панянка казка! Дякую, Володимире!
Тетяна Горобець (MERSEDES), 21.02.2019 - 17:21
Серцевина у вічності кріпка,Первородний вогонь не згаса. Запалає й зволожена скіпка, Як єднання творять Небеса. Гарно Валюшо!!! Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую від душі, Танечко!
Ніна Незламна, 21.02.2019 - 16:32
Гарний вірш! Серцевина у вічності кріпка, Первородний вогонь не згаса. Запалає й зволожена скіпка, Як єднання творять Небеса. Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно, Катю!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Анатолію, за гарну правку!
|
|
|