Інтернету як не мала м,
так ми добре було.
Все зробила, все встигала,
Й часу вистачало.
А тепер зі школи прийду,
поріг переступлю,
вже в фейсбуці я сиджу
й свої брови суплю.
І по друзях полистаю,
хто що кому пише,
всі новини вже узнаю,
й рецепти запишу.
Фото всякі подивлюся
із коментарями:
Ти чарівна, ти - красуня,
Краля над кралями...
І згадаю ,що у мене корова Красуня,
Треба її сіна дати,
Щоб була здорова.
І біжу я вже корову
свою годувати,
напоїти, вичистити,
ще й курей загнати.
Думаєте, що так легко
Ми курей загнати,
Ото добру трепецирку
Треба мені мати.
Вони по чужих городах
собі походжають,
а вернутися додому -
шляки їх трафляють.
Добре, що тепер паци'ти
Я уже не маю ,
Бо не лише 'го годую,
А й кучу латаю.
Набігаюся над вечір,
Їсти вже не хочу,
Ледве ноги до нотбука
Свого приволочу.
Бо ще треба мені віршик
В фейсбук написати.
Буду лайків купу мати,
Буду гонорова
Хоч не з Львова, не з столиці,
А із Белейова.
І не раз сиджу і пишу
До самої ночі,
В голові ся замакітрить,
І спухнуть ми очі.
Ото думаю собі я:
"Нащо то писати?
От якби з кожного лайка
хоч по гривні мати."
І уже на цьому світі
Я трохи прожила,
Та не знаю й до тепер,
Що цінить людина.
Гарно і правдиво!Та воно й не дивно... Таке сьогодення!В ньому знаходим розраду,а бува й сумління... 
