Життя мінливе. Всьому є свій час,
У всього на землі є свої дати:
Коли кому зіп'ятись на Парнас,
Кому упасти, а кому злітати.
Є час горіння айстрових пожеж,
Народжень і вмирань,і днів транзитних,
Акацієвих повеней без меж,
Кохань палких у медозливах липи.
Є час штормів і штилів є пора,
Страждань і втрат, миттєвостей розлуки,
Буянь зелених в полі диких трав
Й зимових заметілей перегуків.
Є час для щастя й обертів планет,
Палких розмов, перонів і причалів,
Світань бузкових з небом тет-а-тет
І щирих сліз в болючому мовчанні.
Є час безсонь і затяжних думок,
Годинникар в захмар'ї знає міру.
Для всього дати є поміж зірок -
Нема часу, щоби втрачати
ВІРУ...
я цьому часу все наперекір,
усе життя проваджу непокірність,
у нього зіпсувався мабуть зір,
і втратив він свою колишню цільність ...
а я радію, що у нього злам,
радію, що у нього де не глянь проблеми
несеться юності людської криголам,
зринають у житті романи і поеми ...
дякую
Думки вкладаєте в дуже гідну обгортку. Я вас зовсім не знаю. Це перше враження. Воно безцінне, погодьтеся, як і перше кохання, наприклад. Приємно говорити це людині, яка не просто правильно зрозуміє, але і всі відтінки смислів побачить. Спасибі, вдячний письменник! Спасибі, прозорливий читач.
Щиро вдячна Вам за теплі слова та високу оцінку! Читаючи ось такий відгук, розумієш, що все-таки недарма подумки блукала словесними нетрями, підбираючи саме ті, що хотіла сказати душа...Рада, що завітали!