💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗
Так важко часом зрозуміти,
Де правда в світі, де брехня.
Та треба тільки захотіти,
І правди ось твоя броня.
Я часто закриваю очі,
Щоб побачить в темноті,
Усе, чого я лиш захочу,
Що можна бачить увісні.
Я завжди думаю про зорі,
Які на небесах горять.
Я бачу мрії всі прозорі,
Що люди просять, й що хотять.
У всіх нас є своє життя,
Всі ми радієм, або плачем...
Та думаємо про буття,
А того світа і не бачим.
Так хочиться усіх послати,
І від проблем всіх утекти,
Але не тре цього казати,
Бо де є я - там і вони.
А може то в мені проблема ?
"В мені й розв'язка", -скажеш ти.
Мов Піфагора теорему,
Потрібно це ще довести !
Мені вже чотирнадцять років,
Й не знаю свої я мети.
Та дайте мені хоча б спокій,
І зможу її досягти.
Мої емоції - у віршах,
Всі мої думи й почуття...
Без них, було би мені гірше,
У мене, б не було життя.
Де ж ваша честь пропала, люди ?
Хто тут розбійник ? Хто суддя ?
Чому лиш ненависть усюди ?
Ми, мов в долині каяття.
Найважча в світі теорема -
Це нашого життя проблема.
💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗💗
