Бог каже: "Люди! Треба любити..."
Чому ж смиренним так важко жити?
Гірчить недоля, як в кухлі кава.
Хтось й не промовив, а вже злукавив.
Бог каже:"Люди! Живіть простіше..."
А виживають, чомусь, хитріші.
У когось згіркло препрісне тісто,
А хтось до рук вже прибрав все місто.
Бог каже: "Люди! Гряде розплата!.."
Погрузли душі, як в землю хата.
Хтось умирає, не знавши втіхи,
А хтось все плодить і плодить лихо.
Що скажеш, Боже? Невже та кара
Усім так рівно впаде́, як хмара?
От би дожити, щоб по заслузі
І постояти на білій смузі.
