205* дієслова-ножі: рими ревнощів
Я передчасно в пеклі побував,
Коли твої він руки цілував,
І ту троянду, що вколола в серце,
До ніг твоїх, прощаючись, поклав!..
206* з криниць роду:
«все постало з землі та із слова любові до Жінки»
О, людині не слово богів на землі серце щастям зігріє,
І зерно проросте не з молитв, де на волю богів всі надії –
Ні, я вірю в святе, що земне, я земному вклоняюся ревно:
Все з любові до жінки живе, все, від слова і хліба – до мрії.
207* сповіді передзим’я:
гріхи і щастя, щастя і гріхи…
А жінка серпнева – солодкий плід, бажаний, зрілий!.. –
І пестить, і порухом вуст манить в сіті уміло!
Хмілію і, спраглий, лечу я у прірву любові –
На милість її віддаю розум, душу і тіло!..
208* що в тобі заховало з народження небо безмовне?!.
Кохана, наділений погляд твій кольором зради,
Цілунок і слово таять смак гіркої печалі.
Чому ж – бранець чар твоїх! – лину від долі причалу
У мріях, у снах у твій світ – і ловлюсь на принади?!.
***
так! - який же предмет обговорення!! - жінка!
тож тут має бути пристрасть та й всі інші чари життя, і слово длдя того - теж гарне, як ваші серця, як ваші душі
не відаю, не знаю...
а може, усім нам, чоловікам, просто не забувати ніколи і нізащо: народжені жінкою, викормлені жінкою, навчені, щастям обдаровані нею - усім земним щастям, що лише через неї приходить - от і цього досить.
та нагадувати і собі, і мудрому серцю світу - таки треба, особливо у наш час...
моя дяка за увагу вашу, Оленко! - ви знаєте ціну слова і любові, поваги, гідності, щастя жіночого
як точно.... - хоча мене вчили і т ому: хочеш бути чолоівком - роби вчинки. лише вони - не слова всі твої - дадуть тобі право ним бути.
але нині і слово - важить багато, як, власне, і у всі часи...
та от стільки почув мудрості від діда свого, від тата - яка печаль нині, що її, влучну і справжню, не запам"ятовував, тепер би тем було, коли трішки навчився до рими тулити її, і своє, вже з шишками, і твоє, від твого досвіду почуте, і світу цього - на стотомів стачило б
так!! - пора та прийшла, що вже не зелений плід серце обирає, а дорожить тим, що дозріло, налилося, набралося всіх смаків життя і бажань, вміння і талантів любмити і бути - з тобою, з твоїми заморочками...
дякую, найгарячіше серце лютого! (таке ім"я пасує таким реплікам і сприйняиттю!
о, дякую, що оцінили, а то все - злюка та злюка) а я дуже добра, але намагаюся бути справедливою (не завжди виходить) дуже давно не бачила вас на сайті, тому рада торкнутися чуттєвості вашої лірики
??? - а мені - огріхи мої біди мої! - ввижалося, що до древнгього КАсьяна вже ніщо не бажає торкатися, знатися, бути, знати... - ну і як не обцілувати руки ваші?!.. - злючко, котру саме і кохають - бо спати серед дня не дає!