Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: CONSTANTINOPOLIS: ***ПОЕМА. ЗАКЛЯТА ВИСОТА. САВУР МОГИЛА. ВИСОТА 277. 9*** - ВІРШ

logo
CONSTANTINOPOLIS: ***ПОЕМА. ЗАКЛЯТА ВИСОТА. САВУР МОГИЛА. ВИСОТА 277. 9*** - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

***ПОЕМА. ЗАКЛЯТА ВИСОТА. САВУР МОГИЛА. ВИСОТА 277. 9***

CONSTANTINOPOLIS :: ***ПОЕМА. ЗАКЛЯТА ВИСОТА. САВУР МОГИЛА. ВИСОТА 277. 9***
ПОЕМА. ЗАКЛЯТА ВИСОТА. САВУР МОГИЛА.
ПРИСВЯЧУЭТЬСЯ ПОЛЕГЛИМ ВОЇНАМ
ПІД САВУР МОГИЛОЮ. ВИСОТА 277.9

1.
Знову я відчуваю шалений ритм
Імпульсації децибел і терцій.
Рветься у грудях відлуння вчорашніх битв,
І вдераэться осколками у серце.

А зі свіжих поранень краплинками кров,
Як душа, що повільно, нестерпно,
В землю рідну всмокталась, як справжня любов,
В день спекотній тернового серпня.

Я стою, на краю, над безоднею війни,
Приголомшений, не переможний
В мить до страти, біля останній стіни,
Я дивився на вчинки безбожні.

Мов наснились жахи, я від болі волав,
І в молитвах просив, - «Порятуйте!»,
Тих кого, я любив, і надію плекав…
Не сумуйте, брати, не сумуйте.
 
Та на фронті стурбоване соло
Рветься вибухом тисяч гармат,
І вороже стискається коло,
Над хоробрим загоном солдат.

Серед них були ще зовсім хлоп’ята
Сенс відчувши життя в боротьбі,
Бились левами дуже завзято,
На своїй Богом даній землі.

День і ніч відбивали ми хвилі атак,
Москалів озвірілих і їх посіпак,
І з короткої відстані танки,
Руйнували духмяні світанки.

Як могли, чим могли заривались у ґрунт.
Били «градом» прицільно в бетонний редут.
Полишали, здавалось, нас сили,
На горнилі, на схилах «Могили».

Ревіт, гуркіт і стогін нічних канонад,
Заглушили раптово сонети цикад,
Росіяни знов б’ють з-за кордону
І готові ворожі загони.

2.

Рейд оминав південний фронт дугою.
Донецький кряж пастки нам готував.
Ми йшли вперед, обпалені війною,
Туди, де ворог наступ наш скував.

Зі всіх боків закуті були в «жилу»,
Там під Ізваріно, в сталевий Міус-Фронт,
Уперся ворог, в українську брилу;
В край неба, обрій, видноколо, горизонт.

Горить Степанівка, «тридцятка» відступає
Маринівка під обстрілом три дні
Чи вийдемо живі, ніхто не знає.
Якщо це зрада, то по чий вині?

Хто гомонів, що все по волі Божій,
Та Бог, хіба, таке зміг допустить,
Щоби силенні сили всі ворожі,
Нас змусили з кордону відпустить.

Тяжкий, кривавий, тереновий Серпень,
Впивався гострим лезом злих новин,
Здавалося, слізьми вкривались верби,
І вітер часу поривався із глибин,
Давніх давен, зі спогадів дідівських,
Про дні кривавих і жертовних бойовищ;
С початку із загарбником нацистським,
А зараз з окупантом із урвищ.

І ти ще відмовляешся повірить,
Що це вже не навчання, а війна.
Тут справжнє все, смерть, кулі, капоніри,
Контузія і перша сивина…

Тут кожною клітиною відчуєш,
Шалений відлік днів, годин, хвилин.
Остання мить тебе потай чатує,
А серце вкачує у кров адреналін.

3.

Я знав, що це квіток в один кінець.
Зрадлива у повітрі мертва тиша.
Лише гойдався в листях вітерець,
І темна ніч ставала ще густіша.

І знов Курган відчув всю вбивчість зброї
Вогнем шаленим простір запалав,
А висічені з каменю герої
Єднались знов до наших збройних лав.

Будь за що, мали втримати ці схили.
Комбриг в Генштаб звітує в котрий раз:
-	«Савур Могилу звільнено, відбили!»
-	«Ви виконали с честю наш наказ».

Ніхто не знав, що буде завтра з нами
Оточені зі всіх боків, на смерть
Стояли ми, в’язали наші рани,
І сповнювались вірою ущерть.

Четвертий день чикали допомоги,
Під обстрілом, потомлені, безсонь,
Ми відчували спрагу перемоги,
І викликали по собі вогонь.
І ось щаслива мить, напевно наші,
Прорвалися через блокпост бандюг.
-	Це добровольці, з ними сам Юлдашев,
-	Це хлопець героїчний. Сильний дух.

Підкріплення хоча і невеличке,
Але ж які сміливі, молодці,
У всіх сурові, зосереджені обличчя,
Тримати вміють зброю у руці.

4.

Підступне вторгнення, повірити не силу,
Що так «братишки» зрадять, скривдять нас,
Притиснуті під ту Савур Могилу,
Ми слали їм прокльони повсякчас.

Фронт сипався, і змінювалась мапа,
Яка ставала схожа на рядно,
Вже починалась оборона ДАПа,
А ворог вже бенкетував в Сніжно.

Кордон нагадував мені дрюшляк побитий,
Все перлося, тяглося, навпрошки;
Ополчення пихате, хамовите,
Під свистопляс Кубанськи козаки,
Колони зброї: САУ, танки, гради.
В день і вночі, їх двигуни ревуть,
(Замість шевронів стрічка «колорадна»),
Чечен, бурят, Саратов, Пермь і жмуть.

Увесь цей зброд затьмарив рідний простір
І обстріли посилились страшні,
І все це пекло цілилось в наш  «острів»,
У повній хаотичній метушні.

І раптом тиша; гомінка, дзвінка, розлога,
Якусь потворну, небезпечну суть
Сховала в пастку, у тенет, в облогу,
В криваву помсту, у засліплу лють.

Закрили небо синє чорні хмари,
Почався штурм піхоти з трьох боків.
Атака с флангів… Що за Божа кара
Наслала цих безбожних байстрюків?

Вже майже в притул наближався ворог,
Все ближче дихання їх відчував важке,
І квапився покінчить з нами морок,
І щось таке, гаряче і в’язке,
Стікало по руці, і по обличчю,
І падало всмоктавшись у пісок.
Я охрестився першим бойовищем,
Злітаючи душею до зірок,
У мить, що між минулим і майбутнім,
Усім життям, яке дарує Бог
Відчув себе розкутим і могутнім,
У доленосний час військових перемог…

«Савур!», «Савур!»  
- «Я, визиваю «Сокіл»!
Накрий «артой» негайно мій квадрат.
Перетвори всіх ворогів на попіл,
Нехай зазнають невиправних втрат!».

Аж раптом небо зголосилось болем,
І  з розпачу занило вогняним
Кільцем сталевим, смертоносним колом,
Бездушним, безпорадним, рятівним…

Поранені, знесилені, відбились.
У сутінки наш ворог відступив,
А ми в’язали рани і молились,
На того, хто б це пекло зупинив…

А я ще вірив, я плекав надію;
Підкріплення, резерви йдуть, ось-ось…
Протриматись, ще трішечки, зумієм,
Там нашим під Авдієвкой вдалось.

І день у день нас полишали сили,
Поранених потрібно везти в тил,
Вцілілих добровольців залишили,
А вбитих вже зносили до могил.

Така війна, жахлива й невблаганна,
Ніхто би не повірив, ні сказав б,
Що біля цього велетня «Кургана»,
Український солдат життя віддав б.

Та, ще стояла непохитно Стела,
Немов, в жалобі, на бойовім посту,
По втраті за Володею Канделой,
За іншими, хто брав цю висоту.

А пам'ять, невгомонним білим птахом,
Кряжля над Храмом Всесвіту буття,
Сполошений кричить над моїм дахом,
І до нового збуджує  життя.

Сховалось в чорні хмари наша Сонце.
Смертельний холод випромінював бетон.
Наснилось тепле світло у віконці,
Як мати Божа плакала з ікон…

І знов шалений відчуваю ритм
Пульсує щось стурбоване у скронях 
Вривається з шаленим ревом битв,
І кров’ю запікається в долонях.

А ти, коли закінчиться війна,
Приїдь до нас, вшануй, встань на коліно,
Нарід мій добрий, земле-долина,
Гучніше, тричі, - Слава Україні !!!

https://www.youtube.com/watch?v=rH-OSuiIHxI
https://www.youtube.com/watch?v=1lu-p2whY3s

ID:  823765
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.02.2019 03:24:18
© дата внесення змiн: 21.09.2020 11:55:21
автор: CONSTANTINOPOLIS

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Ганна Верес
Прочитаний усіма відвідувачами (432)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Ганна Верес, 02.02.2019 - 17:06
Сильно! Молодець! 12 12 12 hi
 
CONSTANTINOPOLIS відповів на коментар Ганна Верес, 03.02.2019 - 18:25
hi friends give_rose 16
 
Володимир Кепич, 02.02.2019 - 12:57
слава воякам модерної України flo15
 
CONSTANTINOPOLIS відповів на коментар Володимир Кепич, 02.02.2019 - 13:20
hi smile 12 friends hi
 
Олекса Удайко, 02.02.2019 - 06:35
12 Слава героям Савур-могили! give_rose friends hi
 
CONSTANTINOPOLIS відповів на коментар Олекса Удайко, 02.02.2019 - 10:28
hi НА ВІКИ 16 СЛАВА!!! friends
 
CONSTANTINOPOLIS, 02.02.2019 - 03:26
hi 16 smile friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: